Карел Чапек. Мати. (Фрагменти).

М а т и . Справді? Ану йди сюди, глянь мені в очі. Ти, значить, хочеш на війну? Я справді мала... дорослого сина, Тоні, але той син обіцяв мені... щось інше, не це, пам’ятаєш? Я вчила свого сина... ненавидіти війну, правда ж? Він казав: «Мамо, коли ми виростемо великі, війн більш не буде; ми їх не хочемо, ми вже не вбиватимемо, вже не дамося гнати нас на заріз; мамо, ну як може хтось зняти зброю на людину...» Правда, Тоні?

Т о н і . Правда, але... Нині зовсім інша річ, мамо. Адже ми обороняємось, розумієш?

Дідусь. Ага, знаю вже. Бач, я довго прожив на світі, досяг усього, чого бажав... І залишив по собі добру пам’ять. Можна сказати, життя моє було щасливе. А проте я часом думаю: «І це все?» От бач, донечко, як воно.

М а т и. Що ти хочеш цим сказати? Як це стосується Тоні? 

Дідусь. Ніяк, донечко, ніяк; я тільки хочу, щоб ти знала, що таке життя. Бач, коли ти мала народитися... це могло коштувати життя твоїй матусі. Я стояв біля неї навколішки і... ну, страшенно соромився, розумієш? Я казав собі: ось моя дружина ризику» всім, щоб на світ пародилась дитина... а я що? Тож, розумієш, у цьому й полягає ціна життя: за нього треба платити... хоч би навіть і життям. Це вже... й жіноча справа, донечко. І так воно в усьому, розумієш? Якби за вітчизну не дово­ дилося платити життям... якби за честь, за правду, за волю не платили життям, вони б не мали такої безмірної, такої страшної ціни. Тож пусти його, хай він іде, твій синок. Так воно... слід.

Мати. Таточку, я не пущу його!

Д і д у с ь . Як знаєш, доню. Тільки шкода... Такий добрий рід...

Б а т ь к о . Бач яке діло, рідненька. Справді, пусти хлопця!

Для того, щоб дізнатися, який буде епілог, цілий твір можна завантажити тут: http://chtyvo.org.ua/authors/Capek_Karel/Viina_z_salamandramy_Maty_Opovidannia/.