Що для мене означає самогубство Михайла Чечетова?

Можливо, ті які слідкують за моїми виступами, пам’ятають, що в рамках лекцій Відкритого Університету Майдану я сказав: “якщо хтось запитав би мене про людське уосіблення Сатани, я б вказав на Михайла Чечетова”.

Але сьогодні я подумав, що Ісус Христос помер за спасіння Михайла Чечетова в такій самій мірі, як за спасіння Михайла Димида.

Смерть кожної людини – це зрив, як для неї так і для інших. Припиняється її життя на Землі й відкривається нестерпний біль для близьких і соратників. Коли помирають відомі люди – то їхня смерть, особливо якщо неочікувана, провокує шквал запитань.

Смерть буває така різна: Апостола Петра... і Юди Іскаріотського, Брата Роже із Тезе... і Адольфа Гітлера, Анни Політковської і ... скажімо, Ярослава Галана, Небесної Сотні й зелених чоловічків, та нарешті Бориса Нємцова і Михайла Чечетова.

Всім нам вмирати! “...і ви вмрете як я / я ж знаю вас. / І те, що ви себе втішаєте – даремно. / Якщо не ми, то нами крутить час. / Якщо не він, то в ньому ми умремо.” (Іван Світличний).

Сестра смерть – супутниця життя кожного! Її не вибирають, вона призначена у відповідний час нашим Богом-сотворителем. Якщо будемо синами дня – “сестра смерть не заподіє нам шкоди” (Франциск Ассізький). Від нас залежатиме, чи стане вона “яскравим переходом у пам’ять нащадків” (Сергій Бабайкін), моментом прослави чи прокляття, брамою до Царства Небесного чи до вічних мук Пекла.

Я молився нині за Боже милосердя для Бориса Нємцова і Михайла Чечетова (може якраз в останню секунду падіння із 17 поверху він подумав: “Прости, Господи!”).

Вмерти можна по-геройському, або...

Як смерті Петра і Юди стали небесними знаками для розширення Христової Євангелії серед Римського світу, так само – на мою думку – смерті Нємцова і Чечетова вказують на остаточне цивилізаційне зміщення парадигм в Україні та Росії (з проекцією на світ), хоч як у випадку християнства ще треба було чекати кілька поколінь поки імператор Константин проголосив свободу Міланським едиктом (313 р.).

Вибираймо й ми! По якій стороні хочемо бути при нашій неминучій смерті – розв’язки чи проблеми, добра чи зла, Бога чи Сатани!

Михайло Чечетов уже вибрав. Ми ще маємо час. 

"Сповідь - це не хімчистка".

Вміти позитивно відповісти на заклик історії

Для того, щоби стати героєм, щоби у відповідну мить вміти позитивно відповісти на заклик історії – треба щоденно вправлятися в малих перемогах. Треба вміти і впасти, а тоді піднятися, щоби іти дорогою життя, яка є світлою, але не завжди легкою.

Панахида за упокій душ загиблих Героїв Небесної Сотні.

22.02.2015. Львів. Личаківський цвинтар.

Виступ Михайла Димида.

 

Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри! Україні потрібне очищення. Різне очищення. Багато намулу, впродовж віків, нагромадилося в нашій історії, в нашій культурі, в наших родинах, у наших душах. Це називається – Революція Гідності. Коли Бог дарує нам цей шанс стати дорослими громадянами, які вміють дивитися в далечінь, які розрізняють добро від зла, які свобідні тим, що шукають – яким чином мені найкраще добро чинити.

Герої, яких ми нині поминаємо, це є наші сини, наші брати, наші чоловіки, які пішли на передову і показали нам шлях, яким нам треба щоденно іти, жертвуючи частинку нашого життя.

Для того, щоби стати героєм, щоби у відповідну мить вміти позитивно відповісти на заклик історії – треба щоденно вправлятися в малих перемогах. Треба вміти і впасти, а тоді піднятися, щоби іти дорогою життя, яка є світлою, але не завжди легкою.

Наш народ рік тому дозрів. Дозрів до того, що відкрив ширше свої серця і свої уми до Божої волі. Не побоявся іти до добра. Не побоявся позитивно відкликуватися на заклик Духа Святого. І в цьому полягає велич! В цьому є чудо, що один пішов вперед, молоді наші перші пішли вперед, бо вони менш отруєні радіацією такої дволичності і радіацією корупції, до якої ми, старші, привикнули. І вони не побоялися піти вперед. Вони не мали відповідей куди вони ідуть, але вони пішли, так як на паломництві: ми ідемо, жертвуємо крок за кроком, для того, щоби побачити це світло, яким є Христос. А Христос – це правда, це є свобода, це є гідність, це є спасіння, це є небо. І вони пішли. А за ними й інші пішли: дивилися на сусіда, дивилися на сусідку і вони ішли. І таким чином ті очі світилися, бо вони розуміли, що відкривши ширше своє серце до свободи, вони є більш гідними, більш відважними, що вони чинять це що мали б чинити у нормальному, звичному суспільстві без того історичного намулу, який в нас є.

Як нам діяти сьогодні? Іти вперед, бачити світло, про це світло говорити. Допомагати одні одним в труднощах. Якщо хтось має сусіда - пияка, який б’є свою жінку – піти запропонувати тій жінці: «Слухай! Якщо тобі буде важко – прийди до нас заночувати». Оце є геройський чин. Це є те, що готує нас до більшої перспективи. Це те, що ми називаємо громадянським суспільством. Бо цього, що ми бачимо коли говоримо про європейські цінності це є просто християнські, громадські, людські цінності. Це є ніщо більше. Привикаймо до того. Просім Господа Бога, щоби ми були гідними послідовниками тих, за яких ми молимося. І раз наші герої Небесної Сотні будуть прославлені на небесах, щоби вони не забували, що ми немічні і ми потребуємо їхньої допомоги. А з їхньою допомогою ми станемо переможцями. І ми дійсно будем тим великим народом серед могутніх держав Європи, про що мріяв і що бачив у майбутньому наш митрополит Андрей Шептицький.

Слава Ісусу Христу!

https://www.youtube.com/watch…

Богоявлення й адське досвідчення.

Крім свят, ми з Вами переживаємо ад, пекло. В кожній нашій родині є турбота, є сум, є біль за кожною краплею крові, яка є пролита на землях наших. Наші брати і сестри безневинно, свідомо чи не свідомо, будучи патріотами чи не патріотами, вмирають із рук неблагочестивих людей...

Боже слово

Послання апостола Павла до Ефесян 4:7-13

7  Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. 8  Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.” 9  А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? 10  Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити. 11  І він сам настановив одних апостолами, інших - пророками, ще інших - євангелистами і пастирями, і вчителями, 12  для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, 13  аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа.

Євангелія від Матея 4:12-17

12  Почувши, що Йоана ув'язнено, Ісус повернувся в Галилею 13  і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, 14  щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: 15  “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! 16  Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, - зійшло їм світло.” 17  З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.”

Коментар до слова

Ми знаходимося у Різдвяному часі, коли ще співаємо похвальні пісні Рождеству Христовому, тобто колядки. Ми також відзначаємо друге Богоявлення. Бо Різдво це перше Богоявлення, а Йордан, хрещення Ісуса Христа є другим Богоявленням. Інше. А зараз ми починаємо підготовку до третього Богоявлення – Пасхи, воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.

Церква в різний спосіб, впродовж цілого року, вказує, що Бог нас любить. Він хоче, щоби ми відкривали своє серце Йому. Він хоче, щоби ми впізнавали Його. І з цієї причини, вздовж історії, Він в різний спосіб нам проявляється.

Ми з Вами переживаємо не тільки свята, не тільки святі дні, в яких ми ширше можемо відкрити своє серце до Господа Бога і тим самим більше благодатей прийняти. Ми з Вами переживаємо ад, пекло. В кожній нашій родині є турбота, є сум, є біль за кожною краплею крові, яка є пролита на землях наших. Наші брати і сестри безневинно, свідомо чи не свідомо, будучи патріотами чи не патріотами, вмирають із рук неблагочестивих людей. Кожен з нас несе цей біль у своєму серці. І коли ми переживаємо цей біль не один раз, ми забуваємо про великі свята, про великі благодаті, які ми отримуємо при кожному Богоявленні.

Так що, отже, є така дволика ситуація в нашому житті і в нашому суспільстві. З одного боку – великий Бог, відкриті серця, а з другого боку – зло, смерть, безнадія, ворог, війна, нечисть, а ми посередині. І нам треба давати собі раду. Бо це все, що відбувається довкола нас, ми в тому, хочеш чи не хочеш, беремо участь. Кожний і кожна з нас щодня, щохвилини є або частиною небес, або частиною пекла. І ми, у своєму серці, можемо нести це терпіння благословляючи, надіючись, маючи погляд на нашого великого Бога, а можемо нести терпіння проклинаючи, самому задихаючись у ненависті, тобто побільшуючи це зло, будучи практично посланниками диявола серед наших родин і нашого суспільства.

Нинішня наука Церкви – Апостол і Євангеліє – представляють нам останні картини життя святого Івана Хрестителя, якого вбили, якого висміювали, так само як його учеників. Але з іншого боку ми бачимо велику надію. І святий апостол Павло нас учить, що кожний має знати своє місце у такій тривожній ситуації, екзистенцій, яка буває в житті кожної людини і яка теж є в житті кожного суспільства. Знати, що я доброго можу нині зробити. Де я нині можу запалити свічку, щоби було трошки більше світла: серед своєї родини, для свого сусіда, для невідомої людини, для далекого родича, який не розуміє ситуації, а я маю переконати його, для підтримки людини, яка втратила надію. Це нас учить нині святий Павло. Знайди собі місце, знайди собі ціль, знайди собі конкретне маленьке завдання, яке ти нині зробиш, щоби бути воїном світла, на тому місці якому ти є. Ти сам? Не контактуєш з ніким? Віддавай своє серце до Господа Бога. Вибери собі якусь конкретну ціль: хочеш молитися за наше воїнство – будь-ласка молися. Хочеш молитися за навернення грішників, за зняття прокляття з російського народу – будь-ласка молися за це. Можеш до когось потелефонувати – потелефонуй. Не бійся що реакція буде негативною. Кажуть тобі не дивитися на російські канали – не дивися вже на «Інтер» і на інші російські канали. Кажуть тобі не бути вже клієнтом, тобто не мати вже зв’язків у російських мережах, для тих, які користуються інтернетом, та зроби це. Це маленька справа, але зроби. Ти запалиш світло, сусід запалить світло. Ти відкриєш своє серце трохи більше до Господа Бога. Ти скажеш гарне слово, інший скаже гарне слово в іншому місті і селі України. І що? Буде радість, буде перемога. Все починається із нашого серця.

Дорогі браття і сестри, жиймо великою надією, яку нам приносить Богоявлення, яку нам приносить Різдво, хрещення Ісуса Христа, Пасха, до якої ми починаємо готуватися. Ми є сотворені Богом для великих справ. Будьмо гідними нашого покликання, особливо в таких моментах, коли темрява наступає. Будьмо світлом, просто будьмо світлом: маленьким, більшим – будьмо світлом і ми переможемо, бо працюватимемо для власного спасіння і спасіння всіх тих, які є частиною цього конфлікту.

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/250115a

Покровитель дня 25 січня 2015 року

Мчц. Тетяна

Неділя по Богоявленні. Про Закхея. Глас 8

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2015/1/25