Cadeau d'un ami français.
Подарунок від французького друга.
LES RIVAGES D’EREB
Chant nocturne
pour l’Ukraine blessée
Denis Cardinaux
«Mais c’est de
l’homme qu’il s’agit!»
Saint-John Perse
БЕРЕГИ
ЕРЕБА
Ноктюрн для зраненої України
Дені Кардіно (Франція)
«Але
ж ідеться про людину!»
Сен-Жон Перс
Et bien, lève toi, de ce
tombeau, en cette nuit,
fais resplendir sur ta face
outragée
cette lumière enclose,
cette eau limpide que tes
mains
voudraient porter aux bouches
mortes.
Peuple irradié devant le monde
enténébré
toi seul au su donner
la note inentendue
de tes antiques liturgies.
Підіймись із цієї могили цієї ночі,
розлий на своєму зневаженому обличчі ув’язнене світло,
воду чисту, яку руки твої
хотіли б піднести до мертвих вуст.
Лише ти один з осяяного народу
умів перед світом затьмареним
дати нечуваний спів своїх
древніх літургій.
Tu aperçois, au loin, le rivage d’Ereb,
et lorsque vient la nuit,
après la longue lutte,
tu rêves à des douceurs, à de
grands paysages,
à cette abouchement du coeur
avec le ciel.
Fille qui vient danser sur les
sables du soir,
parmi les ombres pacifique des
troupeaux,
déjà, le grand taureau,
couleur de tes plus pures
neiges,
baise la main qui lui tendait
la fleur éparse de ton âme.
У далині бачиш берег Еребу;
коли спадає ніч по довгій борні,
мрієш про спокій, безмежні простори,
єднання серця із небесами.
Діва, яка танок розпочала на пісках вечірніх
посеред сумирних тіней отар;
вже великий бик, барви
твоїх найчистіших снігів,
лиже руку, що йому простягла
китицю квітів душі твоєї.
Et te voici, en face de Pi
Hahiroth,
entre Migdol et la mer.
Vague immobile sur ta geste
fervente,
le ciel de sur la mer fait
linceul immense.
Ainsi, tu leur diras de ne pas avoir peur.
Tu étendras tes mains, ils comprendront.
Ton offrande au désert, c’était déjà mourir.
Tu leur diras que le coeur
ne peut se satisfaire
des songes sur les grèves.
Ось ти вже навпроти Пі-Гагірота,
між Міґдолом і морем.
Нерухома хвиля на твоєму запальному жесті.
Небо безмірним саваном вкриває море.
А ти скажеш їм: «Не треба боятись».
Простягнеш до них руки, вони зрозуміють.
Твоя жертва пустелі – це
вже готовність померти.
Скажеш їм, що серце не може
вдовольнитись лише мріями
на піску прибережнім.
« On a sonné aux beffroi de la
nuit
j’ai cru que ce n’était qu’un
rêve,
mais non ! Je vous l’annonce
voici la Vie Nouvelle ! »
Mais il ne suffit pas,
que quelqu’un se lève
et commence à chanter
parmi les souffles harassés,
parmi les barricades,
lorsque tu te tiendras
devant cette lumière, que ce
monde prendra
au même plat, la bouchée
déloyale,
qu’il traînera ta liberté dans
l’apparence,
cette absence de soi aux
sources intérieures,
rappelle toi l’étoiles au
dessus de la route
et l’ange lèvera son épée
tutélaire
et tu pénétrera, plus avant
que tes rêves,
dans le jardin.
Et sur l’Arbre de Vie
tu étendras les bras.
«Чутно дзвін на сторожевих вежах,
а мені видалось, що це лише сон.
Але ж ні! Сповіщаю вам прихід
Життя Нового!»
Не досить одному лишень стати,
почавши спів посеред зморених
зітхань, посеред барикад;
коли встоїш ти перед тим світлом,
що його світ готовий підступними вустами пити,
понесуть твою свободу
лишень про людське око,
позбавлені снаги для внутрішніх джерел.
Згадай собі зорю на високості,
і янгол меч здійме свій оборонний,
і ти у сад ввійдеш, скоріш од
своїх мрій.
На Дерево Життя
свої покладеш руки.
Від автора (26.ХІІ.2014 р.):
У цілому вірші є двозначність –
страждання і просвітлення, береги раю і береги труднощів (Ереб). У час подій на
Майдані минулого року мені видавалося, що український народ, який так
вистраждав упродовж своєї історії, нагромадив внутрішнє світло, яке повинен
розсіяти… Саме єднання містерії Хреста і долі українського народу дозволяє
показати світові це світло, світло, яке не можна знайти без Божої благодаті… А
крім того, ще є надія і неадекватні рішення. Але цей реальний рай показано на
такому ж рівні, що й обманливі мрії.
Якщо вірш підкреслює і хвалить
вільнолюбні бажання України, він також хотів би її застерегти: ті, з якими вона
мріє об’єднатися (мав на увазі Європу, але це були лише тимчасові думки), не
обов’язково шанують це внутрішнє і пророче світло… Небо України завжди матиме
вигляд хреста.
У вірші так само передчувається
доля України, але про це говориться через посередництво п’яти картин:
пробудження України для своєї місії, викрадення Європи, очікування єврейського
народу перед переходом Червоного моря, відчуття того, що свобода врешті близька
(барикади) і це кінцеве попередження та повернення до єдиної можливості
здійснити мрію про свободу і мир.
З французької переклав
Ярема Кравець
