Слава Ісусу Христу!
Вітаю всіх тут присутніх на Стадіоні “Україна” у Львові, щоб відкрити Пластовий рік 2020-2021. Але чому ми, пластуни, на Святій Літургії? Бо, як і кожну нашу офіційну пластову акцію, ми і цю також розпочинаємо із молитви. Чому ми це робимо? Ми так діємо, бо наша організація має як свій ідеал - Бога і Україну. Це значить, що для сповнення наших людських суспільних цілей - ми не лише покладаємо надію на себе і свої сили, але й спілкуємося із Ісусом Христом і належимо до його тіла - Церкви.
Це вступ. Але проповідь - це роздумування над текстами, які нам подає Церква в цю неділю. Нині святий Павло (Послання Апостола Павла до Галатів 6, 11-18 - текст при кінці) нам говорить про відношення нашого тіла до наших думок та дій. Він розповідає, що для євреїв було важним знати чи хтось обрізаний чи ні, і тим хвалитися. Ви знаєте, що обрізання - це видалення крайньої плоті чоловікам. Це була свого роду ознака вибраності (тобто крутості) серед суспільства. Можливо як нині тату для багатьох. Або навіть приналежність до куреня чи гуртка в Пласті. Ні, каже Павло - це не основне; а важливо, щоб ми плоди приносили нашим тілом чи нашим грутком для перемоги над самим собою і для служіння своєму ближньому. Ми не маємо хвалитися нашим виглядом чи приналежністю, а тим що ми думаємо, стараємося і робимо. Для нас пластунів-християн - це хрест Христовий.
Чому хрест? Бо він не тільки показує нашу приналежність, але вказує на це, що ми стараємося, працюємо над собою, терпимо для добра інших. Це дуже важливо - не моє его; а наша родина, наше суспільство, наша країна, наш світ. Хрест Ісуса Христа вказує на це, що для досягнення такого успіху потрібні не тільки ми, наш гурток, наші тіла, але й Бог, щоб всі проби нашої пластової програми зробили з нас людину. Людину, яка вміє терпіти і любити, усміхатися крізь сльози, без надії сподіватися - не для марної слави, а для просвічення себе, свого народу, для життя вічного.
Жити для життя вічного - це усвідомлювати свою місію в цьому світі - “лупайте сю скалу ”, як писав Іван Франко, пам'ятаючи, що "кожний думай, що на тобі мільйонів стан стоїть, що за долю мільйонів мусиш дати ти одвіт". Відповідати не тільки за тих, які тут нині, але й за наших дітей, які мають народитися в квітучій Україні, не тільки в цьому житті, але й на вічній ватрі, куди не один пластун вже відійшов - це Царство небесне.
Наприкінці скажемо, що Пласт - це не місце проб, ран, плачів і зусиль, а радості і перспективи на ціле життя; так само християнський хрест і молитва, це не терпіння, обмеження і складні правила, а розвиток особистості, перемога над труднощами, позитивне сприйняття себе і світу, та велика й вічна перспектива, в якій має народитися і вкорінитися впевненість, що мрії збуваються.
Ми вічні, а терня нам служать, щоб досягнути зірок!
Послання Апостола Павла до Галатів 6, 11-18.
11. Браття, гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. 12. Ті, що хочуть похвалятися, що вони гарні тілом, силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. 13. Бо навіть обрізані, не зберігають закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. 14. Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий і я – світові; 15. бо ні обрізання, ні необрізання є чимсь, але нове сотворіння. 16. На всіх тих, що ходитимуть за цим правилом, мир і милосердя на них і на Ізраїля Божого. 17. А втім, віднині нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса. 18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар