Хто написав Біблію?

Якщо ви дивитесь це відео, ви напевно задумувались, що це за геній написав Біблію? Може Бог? Але яким чином він це зробив? Написав десь там на небі книжечку, а потім скинув її в якусь пустелю? А може Ісус? А може хтось із апостолів? Я колись думав, що це ангели шептали на вухо пророкам і євангелистам, що писати. Тшш-тшш. Ангели чи ні, але хтось шепче мені на вухо, щоб я попросила вас підписатись на наш канал. До речі, це зробити дуже легко, просто натисніть червону кнопку внизу під відео. 

Ну хто та людина, чи не людина, яка змогла написати книжку, яку переклали 694-ма мовави та 100 мільйонів копій яких щорічно продають з неймовірним успіхом? Це гарне питання, але почати треба з того, що Біблія - це не одна книжка, а прям маленька домашня бібліотека. 

Так, Старий Завіт містить 46 книг, а Новий Завіт - 27, разом це 73 книги. Та й саме слово Біблія, походить з грецького слова τά βιβιλία, що означає “збірка книг”.

Тепер нам буде легше пояснити, що в кожної з цих книг був свій автор, тобто це не робота однієї людини. Але не подумайте, що от зібрались мудрі хлопці і дівчата в бібліотеці і почали всі дружньо писати по одній книжці в Біблію. Ні, ці книги були написані в різний період часу - з 10 століття до нашої ери і аж до 100 р. після народження Ісуса Христа. Всі ці люди, які написали Біблію мали дуже різне життя і види діяльності. Серед них і чоловіки, і жінки, і царі, і пророки, і мудреці, і апостоли, ті самі екс-рибалки. Тих, кого ви точно знаєте - це Павло, який спочатку переслідував християн, а потім навернуся, цар Давид і мудрець Соломон. Також кожної неділі ви можете почути на літургії євангелія від Луки, Марка, Матея чи Івана. Це все також чотири окремі книги. Але ми тут зібрались не для того, щоб обговорювати, хто яку книгу написав. Бо суть ви зрозуміли - були різні люди, які написали книги, з яких згодом склалась Біблія.

Проте це лише один бік - зовнішнішній, який ми можемо побачити, помацати, загуглити і знати, що книгу Естер написав Мардохей. Другий і значно важливіший бік - внутрішній. 

І тут ми вам розкажемо про те, чому всі священники в Церкві кажуть що Біблія - це слово Боже, бо ми ж ніби щойно говорили про Павла і Соломона. Церква каже, що Біблія написана під натхненням Святого Духа, а отже Бог - її автор. Тобто, Бог звернувся до нас через вибраних людей - священнописців - як через знаряддя.  Це біблійне натхнення не є чимось механічним, ні Святий Дух, ні ангели не сиділи на плечі в Мардохея і не диктували сформований текст. Людина хоч і є інструментом, але вона не пасивна, бо є співавтором. Від Бога походить тема і головна думка, суть тексту, а від людини - хід думок, добір слів, спосіб виразу, характер жанру, граматичні особливості. На текст впливали навіть емоції, спосіб життя, історичний контекст, культура та освіта богонатхненного автора.

І тепер постає питання: як те, що писали ці люди попало у Біблію? 

Зі Старим Завітом просто: Ісус, як і апостоли та перші християни були євреями і тому вони природно уживали священну книгу євреїв - Танах. Ісус підтвердив її, цитував її, і саме Танах стала великою частиною Біблії - Старим Завітом. Тексти Нового Завіту впродовж десятки років передавались з рук в руки, переписувались, губились, знищувались і віднаходились. Потім перші християни почали потрошки складати їх докупи - наприклад хтось збирав всі листи Павла, а хтось апостола Якова. Після смерті апостолів, єпископи періодично збирались і об’єднувати усі священні писання. Так до єврейських священних книг додались євангелія, послання апостолів і ще різні важливі тексти, які стали Новим Завітом. Старий і Новий Завіти в такій композиції вперше офіційно визнав Карфагенський Собор в 397 р. як канонічні книги, тобто канонізовані, підтверджені Церквою як ті, що були написані під натхненням Бога.

Проте, є добряча збірка книг, які не увійшли в біблійний канон. Їх назвали апокрифи, що в перекладі з грецької означає “прихований, таємний”. Вважали, що в них щось таємниче заховане для більшості людей, або є щось таке, що не зовсім клеїться з вірою в єдиного Бога чи Божого закону. Тим не менш деякі з них Церква вважає нешкідливими, хоч і не натхненні Богом. Вони могли бути написані пізніше, і нічого нового не пропонувати чи автор хотів додати авторитету своїй приватній думці.

Інші є фальшивими чи сектанськими текстами, які можуть призвести до втрати віри в Ісуса Христа як Бога. Наприклад: «Євангеліє від Юди» чи «Євангеліє Томи». Оскільки це є лише обривки правди, вони небезпечні і богослови не радять їх читати, бо вони можуть внести дисгармонію. Є наприклад так звані «євангелія Дитинства», написані для того, щоб задовольнити бажання перших християн знати більше подробиць про раннє життя Ісуса. Одне з них - Євангелія від Якова, де він описує дитинство і юність Богородиці, стверджуюючи про її вічну постать діви і представляючи її як нову Єву. Проте авторство не підтвердилось, і простежилось незнання авторами подробиць життя євреїв і їх невідповідність деталей, до Біблійного канону. Тому вони і залишаються “прихованими” від людей, хоча більшість з них давно є у відкритому доступі. 

Ось така захоплююча історія повстання Біблії. Розкажіть нам в коментарях як ви собі колись уявляли її створення. А ще тепер мені хтось шепче на вухо, щоб якщо комусь сподобалось відео обов’язково поставили лайк і підписались на наш канал! 

Читаймо Біблію! 

Ще раз переглянути відео можна тут:

Рок-музика не для християн?

Деякі люди задають собі питання - чи може християнин слухати рок-музику? Нібито вона є мовою диявола, який намагається заволодіти людськими душами. 

Що справді? Подумаєте ви. Вони вже й до музики добрались? Та скільки можна! 

Нумо розбиратись: хто і за що накинувся на рок музику? 

Так, ми погоджуємося з тезою, що існують варіації рок-музики, які цілком суперечать християнським цінностям. Проте, те саме можна сказати про всі музичні жанри - від попу до репу. Біблія не засуджує жодного музичного стилю і не вважає жоден інструмент безбожним. Вона згадує велику кількість різноманітних струнних та духових інструментів. Якщо не пише безпосередньо про барабани, вона згадує про інші ударні (Пс 68,26; Езри 3,10). 

Практично всі сучасні музичні стилі є варіаціями або комбінаціями цих типів інструментів, з різними ритмами або з різним ступенем інтенсивності. Не існує жодної біблійної причини вважати якийсь конкретний стиль музики безбожним або суперечливий волі Божій.

Тому, щоб не тягнути до кінця відео, ми одразу вас потішимо - рок-музику слухати можна! Бо лише від того з якою частотою б’ють ударні не можна давати оцінку якомусь конкретному жанру.  

Ви напевно чули, а якщо не чули, то зараз будете в шоці, що існує рок-опера «Ісус Христос - суперзірка», яку написали Ендрю Ллойд Веббер і Тім Райс у 1970 році. Твір описує останній тиждень життя Ісуса Христа, і головну увагу там зосереджено на протиставленні поглядів Ісуса та його учня - Юди.  

Тед Нілі, актор-співак, який грав роль Ісуса, переповідає слова папи Павла VI, що після її екранізації сказав: «це добре зроблений фільм, який сприятиме поширенню фігури Ісуса також за допомогою музики».

А відомий православний отець Михаїл Шполянський, написав в своїй книзі «Мой анабасис», що після того як послухав цю оперу, перший раз усвідомлено молився Христу.

Отже, щоб визначити яку музику можна слухати, а яку ні, слід враховувати два фактори: призначення музики і зміст слів. 

Коли говорити про призначення музики, то Цар Давид, найвідоміший музикант у Біблії, в першу чергу використовував музику для поклоніння Богу (див. Пс 4,1; 6,1; 54; 55; 61,1; 67,1; 76,1), також коли царя Саула мучили злі духи, він кликав Давида грати на арфі, щоб заспокоїти його (1 Сам 16,14-23). Ізраїльтяни використовували музичні інструменти, щоб попередити про небезпеку (Не 4,20) та здивувати своїх ворогів (Суд 7,16-22). У Новому Завіті апостол Павло закликає християн заохочувати одне одного за допомогою музики: «повчаючи самих себе псалмами, урочистими та духовними піснями» (Еф 5,19). 

Музика може нас надихати до нових звершень, не боятись висловлювати свою думку; через музику ми можемо вчитись, розслаблятись, розважатись, досліджувати себе і свої почуття, а також молитись. Тобто, треба дбати, щоб музика, яку ми слухаємо, мала завжди позитивну ціль. 

Але ні стиль музики, ні мета ще не дають точну відповідь на питання чи музика корисна для нас, тому слід вивчати зміст текстів. Чи є слова пісні справжніми, чистими, доброчесними та гідними похвали? 

Якщо так, то немає нічого поганого в тому, щоб слухати таку пісню. Однак значна частина музики не відповідає цим критеріям. Вона часто пропагує аморальність та насильство та зневажає чистоту та цілісність. Якщо пісня прославляє те, що суперечить Богу, християнин не повинен її слухати. І на це є лише одна проста причина - те, чому людина присвячує свої думки, рано чи пізно визначатиме її слова та вчинки. Висновок із цього такий, що нам всім треба встановити здорові моделі мислення. 

Очевидно, для нас найкраща музика - це та, яка славить і прославляє Бога. Є талановиті християнські музиканти майже у будь-якому музичному стилі - від класики до року, репу та реггі. Тому, вчімся шанувати зміст, а не форму!

Всім християнський рок!

Дивіться відео на цю тему: 

Чи модна християнам займатися йогою?

Привіт! Нарешті ми знімаємо відео, про яке ви, наші дорогі глядачі, просили не раз. Чесно вам скажемо, ця тема не проста і неоднозначна; тут є над чим подумати, тому не розслабляйтесь. Якщо ви ще не підписані на наш канал, то обов’язково це зробіть, натиснувши червону кнопку внизу під відео. А ми починаємо!

Почнемо з простого - що таке йога? Йога має свої корені в індуїстській релігії, з санскриту перекладається як “єднання” чи “зв’язок”. Звідси і завдання йоги - поєднати тіло, розум і душу, що призведе тебе до самовдосконалення чи пізнання чогось вищого. У світі налічують близько триста мільйонів йогинів.

У християнстві немає інструкції чи правила щодо практикування йоги, тому ми не можемо вам сказати конкретно - “так, іди займайся йогою”, або заборонити вам це робити. 

Бо, ми сказали на початку - тут прийдеться думати, тому зараз ми задамо вам три питання і тільки після того як ви самі дасте відповідь на них, ви зрозумієте чи варто ВАМ займатись йогою чи ні.  

Перше питання: Яка твоя мотивація займатись йогою?

Якщо ваша мета - стати більш гнучкими, розтягнути своє тіло, сісти на шпагат чи дбати про своє здоров’я - то проблем би не мало виникати. Бо очевидно, що ніхто не може заборонити вам займатись спортом. Якщо ви хочете релаксувати, зняти стрес після напруженого дня, увійти в себе, то ви можете практикувати християнську медитацію, про яку ви напевно раніше не чули. Медитація, походить з латинського слова “meditatio”, що означає міркування, роздумування. В книзі Ісуса Навина (1,8) написано: “Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі.”

Християнська медитація - це тихе роздумування над текстом з Біблії, чи словом з літургії, чи іконою. Людина таким чином з'єднується із Богом і просить пояснення, щоб потім виконувати це в щоденному житті. 

Тут задіяні серце, думка, фантазія, емоції та бажання. Переважно техніка християнської медитації передбачає сидяче положення, залишаючи спину прямою і нерухомою. Закривши очі, ви можете мовчки повторювати слово, яке вас зачепило, чи коротку молитву. 

Друге питання: Чи є щось на занятті з йоги, що нагадує тобі індуїстські практики?

Отже, ви ходите на заняття з йоги тільки заради спортивного інтересу. І тут перший дзвіночок - ваш інструктор пропонує очистити свідомість чи звільнити розум від думок. Християнство ж рекомендує завжди залишати свій розум тверезим і настороженим. Проте якщо це вас не лякає, то рухаємось далі. Дзвіночок № 2 - інструктор починає навчати вас різні мантри, наприклад “Ом намах Шівайя”, чи “Харе Крішна” - задумайтесь тут про те, що це вже релігійні практики індуїзму, і чи хочете ви, як християнин, їх практикувати.

Тут ми маємо зрозуміти, що йога може схиляти до думки, що ми лише астральне тіло, яке заповнює всесвіт і нам треба єднатись із тим великим космічним єством. Для нас християн, індуїстське твердження, що світ тотожний з богом є регресією, бо ми вже маємо щастя пізнавати особового Бога. 

Третє питання: Чи твоє сумління чисте, коли ти відвідуєш йогу? 

Тут будемо коротко. Якщо практикуючи йогу ви відчуваєте мінімальну провину, чи докори сумління, чи будь що вам всередині підказує, що ви зайшли занадто далеко, то просто не робіть цього. 

Якщо ж ваша совість чиста - то не переживайте, вона точно ніколи нас не підводить. Але радимо тоді не називати це йогою, бо йога - це шлях до іншої  духовності, не християнської. 

Отже, давши собі відповідь на ці три питання, ви точно будете знати чи варто вам займатись йогою. 

Не бійтеся шукати істину і помилятися, Бог за це не карає!

Медитуймо! 

Дивіться відео на цю тему: