Покровителі
дня 23 листопада 2014 року
Апп. Ераст, Олімп, Родіон і ті, що з ними
Неділя 24-та позісланні Святого Духа. Глас 7
http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/11/23
Боже слово
Послання апостола Павла до Ефесян 2:14-22
14 Бо він - наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, - своїм тілом 15 скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16 і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17 Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18 бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. 19 Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20 побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем - сам Ісус Христос. 21 На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22 на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.
Євангелія від Луки 8:41-56
41 Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім'я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату, 42 бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього. 43 Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, 44 підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою - спинилась її кровотеча. 45 Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.” 46 Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.” 47 Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. 48 Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!” 49 Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.” 50 Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.” 51 Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір'ю дитини. 52 Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.” 53 І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла. 54 А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!” 55 І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти. 56 Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.
41 Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім'я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату, 42 бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього. 43 Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, 44 підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою - спинилась її кровотеча. 45 Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.” 46 Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.” 47 Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. 48 Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!” 49 Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.” 50 Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.” 51 Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір'ю дитини. 52 Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.” 53 І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла. 54 А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!” 55 І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти. 56 Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.
Коментар до слова
Боже благословення завжди зливається на всіх людей, у всіх часах і в усіх місцях.
Дорогі браття і сестри! Нині Христос показує нам, що немає безнадійних випадків у Нього. Все, що може здаватися неможливим до полагодження, до поправи в людини, це в Христа залежить від Його одного слова. Христос і Церква століттями заохочують нас завжди мати надію, що б не сталося в нашому туземному житті. Бо дійсно слово Боже має лікувальну силу. Воно є сильнішим від хвороби і від смерті.
Слово Боже – воно таке сильне як Воскресіння
нашого Господа. Воно справді витягає людину із смерти і приводить до життя. І
нам треба жити цим живим словом. Не боятися приходити до Ісуса і представляти
Йому свою неміч. Тоді Ісус зможе нам допомогти.
Якщо ми приходимо до церкви у своїй
гордості, що ми є добрими християнами, то Ісус нам не зможе допомогти. А якщо
ми приходимо до Його храму у смиренності і свідомі нашої немочі і нашої зради,
то тоді Ісус дійсно зможе влити в наше серце багато Божого благословення.
Боже благословення завжди зливається на
всіх людей, у всіх часах і в усіх місцях, а особливо на найбільш грішних. Однак,
залежить від нас чи вміємо усмирятися, згідно Божих заповідей. Ще раз кажу
згідно Божих заповідей. Не згідно нашої уяви, не згідно того, що нам батьки
переповіли. Багато разів ми самі собі перепони кладемо в нашій дорозі до
Господа, в нашому прямому спілкуванні з Господом Богом. Тоді ми дивуємося, що
немає контакту. Щось Господь Бог нам не допомагає.
Два такі конкретні приклади, як нам наша
уява чи таке передання, яке колись було корисно для людей і які Церква колись
впровадила, але які нині вже не існують, а продовжують в людей бути актуальними
є такі: скільки часу можна їсти перед Святим Причастям? Подумайте собі в своїй
голові. А я Вам дам відповідь тепер: одну годину перед Святим Причастям.
Скільки людей не йдуть до Причастя, бо їли три години тому, дві години тому і
кажуть: «Я не йду до Причастя, бо я снідала, бо я обідала». Тобто оці люди
кладуть собі самі перепону до Ісуса Христа. Так, що треба бути відкритими до
того, що Церква говорить, а не казати, що колись було так. А чому нині не так.
Відповідь є, що так, як ми виховуємо дітей, в різні періоди їхнього життя є
різні наші вказівки, які потім з дозрілістю відпадають. Так само Церква до
людей.
Друга така перепона, яку ми самі собі
кладемо до Ісуса Христа, це є, що я не був у сповіді, отже не можу йти до
Святого Причастя. Я вже говорив і ще раз повторюю: Церква навчає, що до Святого
Причастя можуть іти усі, які є в Божій ласці, в Божій благодаті. Незалежно коли
була сповідь. Це означає, що коли я не маю свідомого важкого гріха, я завжди
маю іти до Святого Причастя. А якщо я маю важкий гріх, ну то я не можу не йти
до сповіді, щоби іти до Святого Причастя. Так, що не ставмо собі перепон до
Ісуса Христа. Будьмо щирими з ним. Не біймося своєї немочі. І тоді Він зможе
нам допомагати, незалежно від нашої слабкості, незалежно від наших проблем. І
тільки одне Його слово допоможе нам вірити, надіятися, любити, бути щасливим,
так як Він нас покликав.
Нехай в нинішньому дні це буде нашою
молитвою для нас, а особливо для нашого народу. Бо ми цього тижня відзначаємо,
згадуємо жахливі моменти нашої історії, які на нас наклали таку печать боязні.
Одна із цих жахливих сторінок – це є голодомор. Не один, але багато
голодоморів, які ми пережили у двадцятому столітті. А друга така впечатлива
сторінка – то це є Майдан. Майдан і Небесна сотня. Тобто люди, які невинно
загинули, захищаючи свою гідність і свою свободу.
Нехай та наша неміч, тобто те, що ми не
змогли захистити наших синів, наших дочок. Мільйони, так. Скільки наших
мільйонів загинуло від голодомору! А скільки ще загинуло в час Другої світової
війни, і скільки зараз гине. Тобто це є наша неміч. Нехай вона буде для нас
нагодою приступати до Ісуса Христа. Не боятися. Навіть якщо всі довкола нас
будуть кричати: «Ні, ні. Не йдіть, не йдіть. Не маєте рації. Не йдіть до Ісуса
Христа». А ми не біймося, так як та жінка кровоточива підійти до Ісуса і
потягнути Його за Його рясу, щоби могти дістати від Нього ту силу і ту надію,
яка нас окрилить, щоби ми стали особистостями і народом свобідним і вірним, для
себе щасливим і для наших сусідів, і для цілого світу.
Нехай такою буде нині наша молитва і
наша надія. Слава Ісусу Христу!
Немає коментарів:
Дописати коментар