Церква забороняє кремацію?

Господь хоче, щоб усі люди були спасенні (пор. 1 Тимотея 2,4), але він не дає конкретних вказівок, як ховати мертвих. Ми, християни, віримо, що, як Ісус воскрес, ми теж воскреснемо в останній день: тому Церква завжди віддавала перевагу похованню померлих в землі, як знак очікування остаточного воскресіння. Практика поховань нагадує нам, що ми походимо із землі, до якої повернемось і так написано про нас у Біблії: "Бо ти є порох, і вернешся в порох!" (див. Буття 2,7; 3,19; Сирах 17,1).

Проте Церква не забороняє спалювати тіла померлих, тобто практикувати кремацію, тому що така практика "не зачіпає душі і не заважає всемогутності Бога відтворити тіло”. Таким чином, мова не йде про щось погане чи суперечливе християнській релігії. Причини для кремації можуть бути різні - санітарні, економічні, соціальні і гуманітарні. Протягом століть ставлення Церкви до цієї практики змінювалося в залежності від причин, з яких померлих піддавали кремації. Сьогодні мотивація кремації, як правило, інша, вона не криється в запереченні віри. Часто у великих містах ця практика пояснюється браком місць на кладовищах.

Церква однак уважна, щоб така практика не «була обраною з причин, що суперечать християнському вченню» (пор. кан. 876, § 3 ККСЦ). Якщо вибір кремації заснований на запереченні безсмерності людської душі чи нашого воскресіння з мертвих, Церква її забороняє.

Церква, наприклад, теж виступає проти розсіювання попелу в повітрі, на землі чи у воді, та збереження урн вдома або в іншому місці, ніж на кладовищі. Це тому, щоб смерть не була зведеною до приватної справи. А викидання попелу не дозволяється для уникнення всякого роду непорозумінь, а також на користь цього не можуть бути наведені гігієнічні, соціальні чи економічні мотиви, які обумовлюють вибір кремації. І з цієї ж причини не дозволено перетворювати кремованих на сувеніри, біжутерію чи інші предмети.

Кремовану людину потрібно належно поховати, або в землю, або у відповідних місцях біля цвинтарів чи церков. Це переважно просто стіна з іменами і комірками для праху. Це робиться для того, щоб зовнішня форма поховань вказувала нам на таємницю смерті, яка для всіх людей однакова. Це також стане відповідним способом вираження віри і надії у воскресіння тіла і більшою пошаною до усопшого. А, щоб не заохочувати людей до зміни звичаю, обряд поховання і відправа не можуть ні в якому разі відбуватися прямо в місці, де відбувається кремація, або при супроводі труни в місце кремації, а там де відбувається парастас для захоронення попелу.

Тепер ви краще можете підготуватися до своєї смерті і написати заповіт в якому все буде точно враховане згідно вашого переконання.

Ми всі воскреснемо!

Дивіться відео на цю тему: