Неможливо бути людиною і не слухати іншого, щоб його почути.

Є одне слово, яке нам не подобається - це рабство. Тим більше, якщо воно відноситься до нас і хтось сказав би, що ми є рабами когось чи чогось. Таке негативне сприйняття слова “рабство” зокрема відчутне серед народів, які століттями терпіли панування інших. В Україні ми переживали і ще частково переживаємо виїздну работоргівлю, панщину, а також - за виразами Тараса Шевченка - “підніжок” чи “грязь Москви” та інших окупантів України. 

Чи нам це подобається чи ні, але нині апостол Павло, в своєму дуже короткому зверненні до нас, вживає це слово в трьох станах: “раби нечистоти”, “раби праведності на освячення” та “раби Богові”.

Павло твердить, що людина є рабом гріха і вона може стати рабом справедливості. Така переміна стається задля того, що Ісус Христос переміг смерть, переміг гріх через своє воскресіння. І всі люди, які стають членами його тіла - Церкви, покликані до цієї самої життєвої переміни.

Слово “раб” для Павла не є негативним, бо воно означає повноту служіння, свідомий вибір. Він пише, що ми є рабами того “кому підкоряємося: чи то раби грiха — на смерть, чи то послуху — на праведнiсть?”

Іншими словами - неможливо бути людиною і не слухати іншого, щоб його почути. Якщо буде наше зусилля для освячення, тобто послух і служіння Богові і ближньому, то родитимуться малі й великі спільноти, які принесуть плоди радості і свободи. А, якщо не буде постійної внутрішньої боротьби із своїми немочами, то ми станемо носіями смерті - розбрату, розпусти, лінивства, ізоляції. Чи в одному чи в другому випадку ми мусимо бути рабами в значенні апостола Павла.

Усвідомімо собі нині, що оскільки ми не самі себе створили, а є Божими створіннями, нашим Богом є Ісус Христос і в послусі Йому є наше визволення - рабство на свободу. Інша світоглядна чи просто життєва приналежність, це рабство на смерть.

Євангелист Матей продовжує тему влади і абсолютного послуху. Він переповідає слова чужого для палестинців, римського сотника, який прийшов по допомогу до Ісуса: “Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить”.

Сотник говорить про три різні влади: владу Ісуса - “промов тільки слово”; владу над собою - “я — людина підвладна” і владу свою - “маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить”. 

Він напевно інтуїтивно розуміє поняття “рабства” про яке писав святий Павло. Сотник йшов так далеко до визнаного авторитету, щоб тільки попросити його віддати наказ. Така готовність слухати іншого є тотожною до віри. “І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі”.

Думаймо над тим, хто і як нами керує? Від кого чи чого ми залежні? Яким ідеям ми служимо? Які меседжі ми розповсюджуємо? В яких залежностях ми знаходимося? Подивімся, які плоди такого нашого “рабства”, тобто “послуху”? Яке, це слово, яке нами керує, яке це слово - яким ми володіємо і поширюємо? 

Послання Апостола Павла до Римлян 6, 18-23.

16  Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе як раби на послух, рабами того ви і є;

кого слухаєте: або гріха — на смерть, або послуху — на праведність?

17  Дякувати Богові, що ви були рабами гріха, але сприйняли серцем те вчення,

якому віддалися.

18  Звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності.

19  Кажу це по-людському, з огляду на немічність вашого тіла.

Бо як ви віддавали ваші члени в рабство нечистоті й беззаконню для беззаконня,

так тепер віддайте ваші члени в рабство праведності — для освячення.

20  Бо коли ви були рабами гріха, то були вільні від праведності.

21  Який же плід ви тоді мали? Його ви нині соромитеся, бо його кінець — смерть.

22  Нині ж, звільнившись від гріха і ставши рабами Бога, маєте ваш плід — освячення,

а кінець — вічне життя.

23  Адже заплата за гріх — смерть, а Божий дар благодаті — вічне життя в Ісусі Христі,

нашому Господі.

Євангеліє від Матея 8, 5-13.

5  Коли ж Він увійшов у Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його

6  і промовляючи: Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться.

7  [Ісус] йому каже: Я піду й оздоровлю його.

8  У відповідь сотник сказав: Господи, я не достойний, щоб Ти ввійшов під мій дах, але

тільки скажи слово, — і мій слуга одужає.

9  Тому що і я людина під владою, і в себе маю воїнів; кажу цьому: Іди! — і йде; іншому:

Прийди! — і приходить; моєму рабові: Зроби це! — і робить.

10  А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: Запевняю вас: ні в кого в

Ізраїлі не знайшов Я стільки віри.

11   Кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом

у Царстві Небесному,

12  а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт 

зубів.

13  А сотникові Ісус сказав: Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив. І його слуга тієї ж миті

одужав.

Переклад Біблії Р. Турконяка 2011, Українське Біблійне Товариство.

Проповідь о. Михайла Димида на 4-ту Неділю по Зісланні Святого Духа 05.07.2020 р.