27.08.20

Що буде якщо ти попереш в неділю?

Привіт! Всі ми знаємо що в неділю не можна працювати. А також, якщо повірити гуглу то і голитись, різати ножицями, прати, вишивати, митись і вчитись! Але чому? Сьогодні будемо розбиратись з цим питанням, а ви там часом, підписуйтесь на наш канал, але тільки якщо сьогодні не неділя! 



Більшість із нас знає, що існує Божа заповідь: “Пам'ятай день святий святкувати” (Вих 20,8-10). І якщо всім ясно чому Різдво - це день святий, або будь-яке інше важливе свято, то з неділею тут складніше. То ж давайте заглянемо в історію святкування цього дня. Не секрет, що в єврейській традиції днем відпочинку є субота, як символ останнього дня тижня, коли Бог відпочивав по створенню світу. Для християн святим днем стала неділя - перший день тижня, як символ нового сотворення, що почалось у Христовому воскресінні. 

Стоп, тут не ясно. Що там сотворилось у неділю? Ісус Христос воскрес у неділю, чим переміг смерть і тим розпочав своє діло спасіння кожної людини зокрема. Іншими словами, воскресіння повторюється кожного разу, коли ми знову творимо Церкву-спільноту Ісуса, яку він зробив також в неділю зіславши Духа Святого на апостолів. Лише цей живий імпульс отриманий в спільноті дає християнам силу на щодень практикувати те, що написано в Євангелії.

Отже, неділя від самого початку християнства була радісним днем, бо нагадувала світлу подію Христового Воскресіння. З тієї причини в неділю не було і немає посту чи поклонів. 

Християнське святкування неділі можна виділити двома рисами: участю в святій літургії і залишенням тяжкої фізичної роботи. Про літургію в нас є окреме відео, а сьогодні ми б хотіли сконцентрувати увагу на другій рисі - недільному відпочинку. 

В перших століттях, християнська релігія була переслідувана, тому вірні мусили працювати в неділю, а літургію відправляли пізно ввечері, або рано вранці. Більшу свободу Церква отримала за імператора Костянтина Великого у 313 році. Він навіть видав перші закони на державному рівні про недільний відпочинок, в яких наголошував: “У високошановний день сонця хай відпочивають усі судді, міське населення і всякого роду ремісники”. Треба тут наголосити, що саме християнське бачення життя: не як рабів, а Божих дітей, натхнене Євхаристією, зробило неділю - майже повсюдно у світі - днем відпочинку. В парі з державними законами і Церква щораз більше наказує своїм вірним залишати фізичну працю в неділю. Константинопольський патріарх Никифор каже що у неділю християни навіть не повинні подорожувати. Ось так найстарша християнська традиція докотилась і до нас, переживши при цьому мільйон поправок нашими прародичами. 

Але найсмішніше стає тоді, коли людина 21 століття каже, що в неділю не можна прати, бо “Бог відпочивав і ми маємо відпочивати”. Та ні :)  Просто колись, прання було реально важкою фізичною працею і це займало цілий день і очевидно що ніхто не встигав піти на літургію.

Або я ще намагалась пояснити заборону голитись в неділю - може тому що чоловіки могли сильно порізатись своїми саморобними лезами і через це не йшли до церкви? Ну, а заборона “різати ножицями” залишиться для нас загадкою, хіба якщо хтось знає - напишіть в коментарях звідки вона походить. 

Отже, поради для людини 21 століття: 

Центральною подією святкування неділі є літургія. Бог має стати на перше місце і приватно і суспільно. Християнин повинен піти до храму, взяти участь у літургії. А всi iншi моменти треба обговорювати залежно від ситуації. Включити пральну машинку, натиснувши одну нещасну кнопку чи пришити ґудзик - можна. Поремонтувати раптово зломану трубу - можна, але запланувати початок ремонту на неділю - ні. Відчуваєте різницю? Очевидно, що голитись і митись в неділю можна, і голову в неділю дозволено мити. Про це якось навіть смішно говорити :) Можна робити все, що вам приносить радість. Чому не можна шити в неділю? Звичайно, що можна, якщо це не ваша звичайна робота. Хіба ви через своє захоплення не підете на літургію, тоді не можна. 

Також популярне питання: а якщо мені поставлять зміну на неділю? Якщо ви встигнете піти на літургію, тоді великої проблеми нема. А якщо ні, постарайтесь поговорити з роботодавцем. Якщо ситуація вже зовсім погана і ви змушені працювати в неділю і не можете змінити роботу, тоді підіть на вечірню в суботу, бо це початок неділі, а в саму неділю свої думки і вчинки постарайтесь максимально присвятити Богу. 

Так що основне, в неділю і свята, піти на спільну молитву - літургію, прийняти Євхаристію, а потім мудро відпочивати. Наприклад придумайте якусь сімейну традицію: можливо спільний обід з бабцею і дідусем. Або присвятіть час своїм друзям, ну або книжці на яку ніколи немає часу. 

Святкуймо по-Божому!


20.08.20

Чи Бог знає мої думки?

 В кадрі тато, думає: Так, сьогодні на 18 в мене літургія. Треба перед тим заїхати в магазин купити сир Брі. О зараз закінчимо знімати і я піду розетку поміняю. Цікаво що робить мама Іванка. Ц-ц в горлі пересохло. 

В кадрі Мілька, думає: Я така голодна, коли вони вже закінчать то знімати. І взагалі, де мій кіт? 

В кадрі Маґда, думає: Цікаво, про що думає тато і Мілька? А якщо я буду думати про щось погане, то Бог почує і образиться на мене? І взагалі Бог чує мої думки?


ІНТРО 


(Круто, якби наші глядачі могли почути мої думки, тоді вони б точно підписались на наш канал, я ж їх так люблю).



Привіт! Напевно ви колись задавали собі питання - чи Бог чує думки людей, як от щойно мали нагоду почути наші. Сьогодні ми будемо намагатись дати на це відповідь. 



В Біблії, у 138-му Псалмі (138,4) написано: “Господи, ти всі путі мої знаєш, бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Ти, Господи, знаєш все!” А Євангелист Йоан говорив, що Ісус, будучи втіленим Богом, володіє божественною якістю пізнання думок людей: «він знав, що в людині» (Йо 2,25; пор. Мт 9,4; Ів 6,64). 


Тому так, Бог бачить наші серця та розум як відкриті книги, і лише Він знає, що в них. 


Преподобний Іоан Дамаскин (в книзі “Точний виклад православної віри”) пише, що “Бог і все знає простим віданням, і все просто споглядає божественним, всевидючим і нематеріальним  оком, усе - і теперішнє, і минуле, і майбутнє раніше їхнього буття”.


В багатьох християнських храмах по цілому світу ми можемо побачити зображення Всевидючого Око Божого. Часто його вписують у трикутник, який символізує Пресвяту Трійцю, а сяйво навколо трикутника є осмисленням божественної величі та слави. 


Всевидюче Око є дуже важливим символом, який нагадує про те, що Господь всемогутній - все бачить і все знає. Для нього немає межі знань, бо навіть найбільш потаємний куточок серця людини є відкритим і зрозумілим для Бога. В посланні до Євреїв читаємо: «Нема створіння, скритого від Нього; все оголене і явне перед очима Того, Кому ми маємо звіт дати» (4,13). Уявіть собі що Бог має флешку, на якій записані буквально всі ваші думки, слова і дії. Він може у будь-який момент вставити флешку в комп'ютер і все побачити все і навіть більше. 


Мілька думає: Стоп, але нащо це Богові робити? 


Не думайте, що Бог це все робить задля цікавості, як хтось крадькома намагаєтеся читати чиюсь пошту чи щоденник. Ні, ні, Бог не входить у наш розум, щоб викрити наші секрети! Він не схожий на злодія, що хоче щось взяти: він дивиться на нас лише з нескінченною ніжністю, сповненою любові та поваги до того, хто ми є, і до нашої свободи.


Бог бачить наші думки, і хоче, щоб вони були наповнені його присутністю, щоб ми могли рости в святості. Щоб наші думки були добрими, потрібно щоб наше серце таким було, бо «корінь думок - це серце» (Сір 37,17).

 

Тож якщо ми тепер знаємо, що Бог знає наші думки, апостол Павло заохочує нас пильнувати їх. Не давати заволодіти нашими думками ревнощам, обуренню, підлості та іншим речам. Павло пише до Филип'ян (4,8): “Наостанку, брати, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це”!


Для того, часто звертаймо свою думку до Бога. Говорім з ним кілька разів на день. Вистачить лише слово чи два, подяка, гарна думка чи просто погляд на хрест, коли ми проходимо перед церквою. Саме таким чином, часто ставлячи себе в його присутності, наше серце буде сповнене його любов'ю і добротою. Тоді, поступово, наші думки також будуть пройняті присутністю Бога. Вони будуть сповнені його милості, його доброзичливості, його милосердя та його доброти. 


І тоді, уявіть яка радість і приємність буде знаючи, що Бог знає всі наші думки! І для нас і для нього!


Думаймо світло!


Дивіться відео на цю тему: 



14.08.20

Що таке ЛІТУРГІЯ?

 

Якщо ви загуглите, то знайдете ось таке пояснення: “Літургія – це богослужіння з приношенням святих дарів. Або Літургія – це звершення Христового таїнства. “Ага, дякую Гугл” – скажете ви і знову будете ходити засмучені, бо ж так нервує коли чогось не розумієш в цьому світі. Сьогодні ми виправимо це страшне непорозуміння і пояснимо вам, що таке літургія!


Ви точно бачили таке: [тут відео з літургії де співають чорношкірі пані].

А як вам таке: [тут відео де на літургії люди танцюють].

А що якщо ми скажемо, що це все реально відбувається на літургії? І не тільки у фільмах! Так, справа в тому, що існує 4 літургійні родини. [на екрані висвітлені їхні назви і вказано до якої ми належимо]. І якщо, наприклад, у Александрійській родині існує літургійний танець, так так, це вони не просто рухаються під музику, а у Міланській родині вся літургія написана віршем – то у в нас такого немає. І перше що треба розуміти, щоб остаточно не заплутатись – літургії є різні. 



Українські православні і греко-католицькі християни належать до Антіохійської літургійної родини. І щойно звідси походить візантійська традиція до якої ми причетні. Отже, візантійська літургія складається з трьох частин: Проскомидії, Літургії Слова і Літургії Жертви. Кожна літургія це символічне пережиття історії Ісуса Христа – від народження до розп’яття. 


Проскомидія, це перша частина літургії, де на бічному столі священик готує хліб і вино, які потім – ми вам скажемо коли – перетворюються в тіло і кров Ісуса Христа.  


Потім словами “Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа”, починається друга частина Служби Божої, яка називається Літургія Слова. Ця частина присвячена публічному життю Ісуса Христа. На знак цього, тут читаються багато текстів – псалми, життя святих, послання апостолів та Євангеліє. Це для того, щоб увійти в історію спасіння і розумом сприймати віру.

 

Потім відбувається так званий Великий вхід, під час якого священик переносить дари хліба і вина на престол. Пам'ятаєте – їх на початку готували на бічному столі. Цей вхід символізує в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим, де мала відбутися Тайна вечеря, на якій хліб і вино були перемінені в тіло і кров Господню і де він приніс себе в жертву на хресті. Цим Великим входом розпочинається третя частина Служби Божої, яка називається Літургія Жертви. Ця частина літургії пригадує нам і відтворює страсті, смерть, воскресіння та вознесіння Спасителя.


Літургія завершується важливою молитвою, яку, до речі, Ісус навчив людей – “Отче наш”, а відтак ті християни, які духовно пережили Слово й Жертву – логічно, входять в повне занурення з Ісусом через причастя його тіла й крові. 


Отже, кожен рух чи слово, чи дія усіх учасників Літургії мають свій особливий символ і значення. Є навіть спеціальний метод, який пояснює нам, простим смертним, значення цих всіх символів і слів. Він називається – “містагогія”. Тому якщо когось це зацікавило, то вам туди. 


Є дуже просте і гарне визначення літургії: це найвище “діяння” Церкви, під час якого звершується досконала прослава Бога й освячення людей. Це також відповідь на питання: “чому я не можу собі сам молитись, коли всі вже розійшлись”? Можете звісно, але це не те саме. Літургія – це спільна справа з Ісусом Христом, коли він святкує з нами і відкриває перехід від смерті до життя. 


Оскільки Бог – це любов, він хоче, щоб ми брали участь у святі своєї радості та одержували його благословення. 


Більше того, термін “літургія” походить з грецьких слів “народ” і “робота”. Тобто першочергово цей термін використовувався на означення певної справи, яку виконує народ. Якась спільна справа, для загального добра – наприклад встановлення паркану навколо своєї общини. 


Іншими словами, якщо повноцінно, з вірою і розумом, брати участь в літургії християн, можна зрозуміти їхню історію і спосіб життя, готовність багатьох з них безкорисливо служити іншим, терпіти заради своїх переконань.


А для того, треба наперед уважно прочитати тексти, мати з собою молитовник і за допомогою спільноти знаходити діалог із Ісусом Христом!


Приходьте на Літургію!


Дивіться відео на цю тему: 


05.08.20

Вегетаріанство - це гріх, чи обов'язок християнина?

Привіт! Є такий жарт. Приходить дівчина до тата і запитує: “Чи християни можуть бути вегетаріанцями?” А він їй відповідає: “Та які ми вегетаріанці, якщо  споживаємо Тіло й Кров Ісуса Христа”!



Насправді християнство, це єдина в світі релігія, яка не має заборонених страв. Наша Церква лише зобов'язує утриматися від м’яса в дні посту, не роблячи це щоденним правилом життя. А піст згідно з святим Василієм Великим - це споживання без зловживання. 


В Біблії ставлення до тварин коливається десь між пануванням, використанням і пошаною. Наприклад Бог наказує Адаму «підкорити землю» (Бт 2,15), включаючи звірів. Або змія - представлена як спокусливий диявол (Бт 3,1); Старий Завіт кишить жертвоприношеними тваринами - наприклад Авраам заколює барана (Бт 22,13), і на пасху треба було приносити в жертву ягнят або козлят (Вих 12,3-7). Самі апостоли були рибалками (Мт 4,18). Більше того, Ісус, який увійшов до Єрусалиму на ослі (Мт 21,6), ніколи не робив особливих жестів для захисту тварин. 


Але також правда, що вже в книзі Буття, яка вважається першою книгою в Біблії,  тварини товаришують з людиною: Ной вітає їх у ковчезі (Бт 7), Ісус порівнює себе з пастухом, який вирушає на пошуки овець (Мт 18,11-13), Святий Дух спускається на Ісуса у вигляді голуба (Лк 3,22), леви закрили свої пащі перед пророком Даниїлом (Дн 6,23), святий Серафим Саровський приручив та годував ведмедя. Ми маємо чудовий 148-ий Псалом в якому звірі моляться і прославляють Бога разом із людиною: “Хваліте Господа кити і всі морські безодні; звір дикий і скот усілякий, гад і птах крилатий; хваліте Господа хлопці й дівчата, старі разом з юнацтвом”.


Бачимо, що Біблія нам пропонує мирне співіснування, в якому людина поважає тварин, але щодо харчування людини не дає якісь чіткі вказівки. Правда в раю, до гріхопадіння, Бог дає першим людям їсти лише ярину, а м'ясоїдство приходить вже після великого потопу. І взагалі більшість видатних монахів Єгипту і Близького Сходу переважно їли лише овочі. В будь-якому випадку, святий Павло у своїх листах захищає дві сторони, коли пише: "і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові" (Рм 14,6). Це значить, що Біблія, а також Церква, вчать нас шанувати як м’ясоїдів так і вегетаріанців. 


Сьогодні серед віруючих помножуються роздуми про корисність днів, коли людина обмежує себе у вживанні м'яса і про потребу більшої пошани до тварин. Люди, які тримають домашнього улюбленця, часом можуть собі уявити, що для Бровка чи Шерлока також передбачене місце в раю.


Але ось що важливе: тварини - наші друзі і з нами прославляють Бога. Таке світосприйняття має вплинути на нашу екологічну свідомість. А це означає, що ми не маємо нищити тварин задля власного задоволення чи знущатися над ними. Наприклад, ми заохочуємо християн не ходити в цирки і дельфінарії, оскільки там не може бути гідного відношення до звірів. 


Також ми не можемо спокійно дивитися, як розвивається потужна м’ясна індустрія, де з тваринами поводяться дико і брудно, лише для швидшої економічної вигоди. Тому спонукаємо по можливості купувати всі продукти тваринного походження у ваших знайомих фермерів. Лише в таких рамках ми можемо спокійно споживати м‘ясо. 


Отож, давайте спокійно приймати зростаюче число вегетаріанців та веганів серед християн. І не думати, що якщо людина має інший стиль життя, то вона одразу грішниця. 


В підсумку скажемо, що бути учнем Ісуса Христа від всіх вимагає завжди чутливо ставитися до природи у всіх її видах, бо, люди, є її частина. 


Будьмо природними!


Дивіться відео на цю тему: