Що таке ЛІТУРГІЯ?

 

Якщо ви загуглите, то знайдете ось таке пояснення: “Літургія – це богослужіння з приношенням святих дарів. Або Літургія – це звершення Христового таїнства. “Ага, дякую Гугл” – скажете ви і знову будете ходити засмучені, бо ж так нервує коли чогось не розумієш в цьому світі. Сьогодні ми виправимо це страшне непорозуміння і пояснимо вам, що таке літургія!

Ви точно бачили таке: [тут відео з літургії де співають чорношкірі пані].

А як вам таке: [тут відео де на літургії люди танцюють].

А що якщо ми скажемо, що це все реально відбувається на літургії? І не тільки у фільмах! Так, справа в тому, що існує 4 літургійні родини. [на екрані висвітлені їхні назви і вказано до якої ми належимо]. І якщо, наприклад, у Александрійській родині існує літургійний танець, так так, це вони не просто рухаються під музику, а у Міланській родині вся літургія написана віршем – то у в нас такого немає. І перше що треба розуміти, щоб остаточно не заплутатись – літургії є різні. 

Українські православні і греко-католицькі християни належать до Антіохійської літургійної родини. І щойно звідси походить візантійська традиція до якої ми причетні. Отже, візантійська літургія складається з трьох частин: Проскомидії, Літургії Слова і Літургії Жертви. Кожна літургія це символічне пережиття історії Ісуса Христа – від народження до розп’яття. 

Проскомидія, це перша частина літургії, де на бічному столі священик готує хліб і вино, які потім – ми вам скажемо коли – перетворюються в тіло і кров Ісуса Христа.  

Потім словами “Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа”, починається друга частина Служби Божої, яка називається Літургія Слова. Ця частина присвячена публічному життю Ісуса Христа. На знак цього, тут читаються багато текстів – псалми, життя святих, послання апостолів та Євангеліє. Це для того, щоб увійти в історію спасіння і розумом сприймати віру.

 

Потім відбувається так званий Великий вхід, під час якого священик переносить дари хліба і вина на престол. Пам'ятаєте – їх на початку готували на бічному столі. Цей вхід символізує в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим, де мала відбутися Тайна вечеря, на якій хліб і вино були перемінені в тіло і кров Господню і де він приніс себе в жертву на хресті. Цим Великим входом розпочинається третя частина Служби Божої, яка називається Літургія Жертви. Ця частина літургії пригадує нам і відтворює страсті, смерть, воскресіння та вознесіння Спасителя.

Літургія завершується важливою молитвою, яку, до речі, Ісус навчив людей – “Отче наш”, а відтак ті християни, які духовно пережили Слово й Жертву – логічно, входять в повне занурення з Ісусом через причастя його тіла й крові. 

Отже, кожен рух чи слово, чи дія усіх учасників Літургії мають свій особливий символ і значення. Є навіть спеціальний метод, який пояснює нам, простим смертним, значення цих всіх символів і слів. Він називається – “містагогія”. Тому якщо когось це зацікавило, то вам туди. 

Є дуже просте і гарне визначення літургії: це найвище “діяння” Церкви, під час якого звершується досконала прослава Бога й освячення людей. Це також відповідь на питання: “чому я не можу собі сам молитись, коли всі вже розійшлись”? Можете звісно, але це не те саме. Літургія – це спільна справа з Ісусом Христом, коли він святкує з нами і відкриває перехід від смерті до життя. 

Оскільки Бог – це любов, він хоче, щоб ми брали участь у святі своєї радості та одержували його благословення. 

Більше того, термін “літургія” походить з грецьких слів “народ” і “робота”. Тобто першочергово цей термін використовувався на означення певної справи, яку виконує народ. Якась спільна справа, для загального добра – наприклад встановлення паркану навколо своєї общини. 

Іншими словами, якщо повноцінно, з вірою і розумом, брати участь в літургії християн, можна зрозуміти їхню історію і спосіб життя, готовність багатьох з них безкорисливо служити іншим, терпіти заради своїх переконань.

А для того, треба наперед уважно прочитати тексти, мати з собою молитовник і за допомогою спільноти знаходити діалог із Ісусом Христом!

Приходьте на Літургію!

Дивіться відео на цю тему: 

Від єднання сердець до спільної Євхаристії!

“Господи, зроби з нас живих людей” звучить в анафорі Серапіона.

Екуменічний соціальний тиждень – це золота нагода говорити про два зараз найбільш об’єднуючі фактори християн в Україні – Пресвяту Євхаристію і Майдан! Майдан – це одночасне надзвичайне прислухування людей до биття свого серця, це синхронне відкриття тих сердець до голосу власного сумління, де промовляє Бог Сотворитель! Революція гідности – це практична реалізація добрих намірів через вияв любові до ближнього, через солідарність в імені боголюдської гідности людини. Все це може мати свій початок і кінець лише в Євхаристії – найдивовижнішому вияві спілкування у світі!

Протоієрей Михайло Димид (УГКЦ) між архиєпископами Ігорем Ісіченком (УАПЦ) і Євстахієм Зорею (УПЦ КП).
З права прот. Маркіан Каюмов (УПЦ МП).

Якщо придивлятися до Святого Письма, ми маємо розповідь про помноження хлібів для зголоднілого народу. В розповіді євангелиста Марка (6:30-44), ми бачимо, що Господь промовляє через поклик серця; люди чують запрошення й сходяться; і хоч Христос кликав, Він мав на цей час план йти з апостолами на відлюддя; не готувався до зустрічі. Спілкування зумовлене людьми, їхнім здвигом – воно відбувається, бо Христос їх приймає! Він затримався, говорив з ними, нагодував словом і хлібом!

Цей праобраз Євхаристії потужно повторився в час Революції Гідности в Україні! Для мене цікавий сам початок повстання духу, який запліднився в чистих серцях студентів Університету Києво-Могилянської Академії і Українського Католицького Університету – в українських вищих навчальних закладах, які проголосили себе вільними зонами від корупції. Важливими є простори свободи, як здвиг довкола Ісуса, як прозорі інституції чи як Майдан. В такому просторі свободи може розвиватися дар, отриманий від Творця для розквіту індивідуальності і суспільства. Ми всі закорінені у свободі Божій, і ми спроможні в тому дусі діяти, однак громада, яка нас оточує і в якій живемо, може цей процес “закваски” пришвидшити й покращити чи сповільнювати і зупинити. Дві академічно-соціальні громади УКМА і УКУ стали тою благословенною зоною, де тролям важко окупувати простір людської совісти через установлену прозорість відносин.

У науково-фантастичному трилері режисера Воллі Пфістера 2014 р. «Перевага» (Transcendence, також «Довершеність»), ми можемо спостерегти як на початку фільму на подвір’ї біля приміської хатинки, любляче подружжя натягає над подвір’ям мідну сітку, щоб ізолювати цей клаптик простору від небажаних інформаційних вірусів чи просто зв’язку. Протягом самого сюжету жага знань Уїлла стає незрозумілою для анти-технолічного угрупування, яке в своїй ненависті до науки творить вірус, який неможливо зупинити, наслідки чого – знищення всієї флори на Земній Кулі. При кінці історії, коли надія вже майже вповні згасла, режисер нам показує, як в зоні, захищеній від негативних сигналів виростає соняшник!

Фотографія актора Johnny Depp, який прикріплює мідну сітку: http://www.todayonline.com/entertainment/movies/movie-reviews/transcendence-25.

Український трейлер: https://www.youtube.com/watch?v=LAiwoPhvLTM.

Фільм онлайн російською мовою: http://pro100kino.com/2014/populyarne-xudozhne-kino-filmi/triller/perevaga-transcendence-2014.html.

Люди, які творили Майдан, мали в собі цей захищений простір, де голос Божий міг промовляти і бути почутим. І сталося чудо, що ті, які внутрішньо причащалися свободи, вийшли в зону контрольованого рабства і вирощеного дволиччя, а там несподівано стали їх впізнавати ті, що шукали цю свободу, але не могли осягнути її,бо ослаблі вірусами підкупу й дезорієнтовані девальвованим словом. Тоді вони разом створили географічний простір свободи, де причащалися словом і любов’ю – ним став Київський Майдан.

Багато покликаних “збіглись туди з усіх міст” (Мт. 6:33). І сталось неймовірне – настала Свобода дітей Божих: солідарність без розрахунку, волонтерство без підтексту, боротьба без прокльонів, жертовність без показу, молитва без ексклюзивів… Це тих п’ять хлібів й дві риби, які приніс не Ісус, не апостоли, а сам нарід – саме вони були помножені і всі, хто хотів, наситились! Це ще не все, бо “назбирали кусків хліба повних дванадцять кошів, ще й рештки риби” (Мт. 6:43). Тим хочу сказати, що ще багато дарів, отриманих від Господа лежать в кошиках і чекають щоб якомога більше людей різних народів спожили Божу поживу і тим утвердили в собі і суспільстві свободу і гідність свою.

Таке роздумування доводить нас до висновку, що солідарність, проявлена на Майдані, не була звичайною. Якою шляхетною вона б не була за людськими мірками, їй однак бракувало Божественного. Вона несла в собі всі величі і немочі суспільства, а ті останні змогли бути подолані тільки тому, що Христос зробив їх своїми і вони стали жертвою, милою Богові, яка перетворювала кожного хто її приніс в Alter Christus– Другого Христа! Дійсно, не могла така жертва сотень тисяч людей не бути принесеною на вівтар Христа. Шляхетний, сильний і мирний Майдан був би неможливим без Євхаристії, що привело до воплочення Слова Божого в конкретиці і радикальності своїх проявів. Це і є причина, чому протест не був проти людини – тирана, зрадника, злодія, а проти зла, яке творять і поширюють грішні і немічні люди вкючно з майданівцями!

Таке надзвичайно сильне відчуття подорожуючого народу привело до спільного принесення жертви Господеві. Воно просто так сталося, бо інакше не могло бути! Це Кайрос, який пережили на рівні Неопалимої Купини народ та їхні священослужителі. Хоч Євхаристія не є і ніколи не зможе бути конфесійною справою, воно так сприймається в багатьох громадах, але це, очевидно єресь, яка добре загніздилася в Церкві як інституції. Натомість Майдан справдив слова прот. Олександра Шмемана: “Церква – не організація, а новий народ Божий, Церква – не культова релігія, а Літургія, що охоплює собою все Боже творіння, Церква – не вчення про потойбічний світ, а радісна зустріч Царства Божого” (За життя світу: Таїнства і православ’я. Львів 2009. С. 267). Важливо було спіймати космічний, еклезіологічний і есхатологічний виміри Майдану, які повторяли Літургію! Майдан був відкритим до Бога, як Сотворителя, як дателя Життя всьому космосу, всякому народові, а зокрема й своєму; Майдан молився як єдина Церква, він творив одну Церкву, один Божий народ; Майдан закликав всіх стати Дітьми Світла, жити в мирі й любові, які походять від Бога і провадять до Бога, до вічності.

Таке блаженство виявлялося у молитвах нічної сторожі, в захисті та відвідинах арештованих, в притулку гнаних, в присутності до кінця, в лікуванні поранених, в публічних екзорцизмах, в таїнствах примирення, в мучеництвах і похоронах. Стимулом, центром і метою цього була – Євхаристія. Пролиття крові ради ближнього – теж Євхаристія!

Ще були інші форми сопричастя на Майдані, як: сострадання – участь у страстях Христових; Божа філантропія – пошук потребуючого ближнього і ходіння з ним по Господніх стежках; усамітнення, щоб у внутрішній тиші почути голос Сотворителя; кенозіс, як переосмислення свого життя; навернення, щоб змінити себе, а згодом все довкола мене; Месіанський народ, як закваска одних для цілого народу; мучеництво – через пролиття крови і свідомої смертної жертви; «християнство прямої дії», яке спричинювало “есхатологію знизу”, яка сопричащалася і ставала одною із “есхатологію зверху”, перетворювала Церкву-інституцію в Церкву-подію; солідарність і субсидіарність, коли громадянське суспільство взяло на себе відповідальність за загальне добро; екстраординарність дарів через пряму і явну дію Святого Духа; відновлення спроможності суспільства комунікувати як подолання антропологічної кризи; перемога над Сатаною, заблокування врат Ада – через переміну Участі-Присутності в Сопричастя-Воскресіння, що дає можливість змінити історію; соборність як зустріч з Христом, вселенська, особиста і з ближнім.

Такі зустрічі індивідуальностей приводили до Євхаристії, яка відправлялася в умовах близьких до херувимського небесного хору. Тут в поліфонії звуків можна чітко відрізнити благословення, вповні відкрити своє єство до Творця, а серце й вуха до ближнього, тут душа купалася в мирі, солідарність стала соборною, подяка-благодарення одноголосними!

Така єдність багатогранного народу, довкола вівтаря в центрі Київського Майдану повертала всіх її учасників до власної матриці – до Володимирового Хрещення і до розуміння сили, влади, служіння й миру, яке характеризувало страстотерпців Бориса і Гліба. Це було пережиття Київської православно-католицької Церкви, яка дійсно і приємно Богові сказала: “Твоє від Твоїх, Тобі приносимо за всіх і за все”!

Така чистота і щирість молитви народу, як на Майдані сполучена із універсальністю жертви, прохань, і подяки – це дійсно воплочення Вселенської Церкви в Помісну. Нам тепер залишається з благодаренням, вдячністю, повними любови та терпеливості, ставити важкі, відважні й конкретні дії для поширення Нової П’ятдесятниці у Другому Єрусалимі – Києві, для структуризації Повноти Церкви в Україні! Можливо це якраз має бути цією “лабораторією екуменізму” про яку говорив в Україні і про Україну святий римський єпископ Іван-Павло ІІ!

Семінар Українського Християнського Академічного Товариства. Львів 2014.

Виголошено під час 7 -го Екуменічого соціального тижня
Семінар Українського Християнського Академічного Товариства (УХАТ)
«Пам’ять, історія, ідентичність».
Львів, Український католицький університет
2 жовтня 2014 р.

Також на сайті "Духовна велич Львова: http://velychlviv.com/blog/vid-yednannya-serdets-do-spilnoyi-yevharystiyi/.

Відеозапис Олега Дудича: https://www.youtube.com/watch?v=39oojf2XyBk + https://www.youtube.com/watch?v=p0bdGKCjfbg.

Фотографії Валентини Євтушок: https://www.facebook.com/valentyna.kiev/media_set?set=a.626597974124745.1073741949.100003236452817&type=3.

Сюсюкати з дітьми не треба!

Любов сильніша заздрости!

Покровитель дня 29 червня 2014 року

Чудотворця Тихона Аматунтського

Неділя 3-тя по Зісланні Святого Духа. Глас 2

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/6/29

Боже слово

Послання апостола Павла до Римлян 5:1-10

1  Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2  через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. 3  Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, 4  терпеливість - досвід, а досвід - надію. 5  Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний. 6  Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. 7  Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. 8  Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. 9  Отож, тим більш тепер, оправдані його кров'ю, ми спасемося ним від гніву. 10  Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям.

Євангелія від Матея 6:22-33

22  Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. 23  А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! 24  Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні. 25  Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі 26  Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? 27  Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? 28  І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. 29  Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. 30  І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? 31  Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32  Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33  Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.

http://dyvensvit.org/bible-quote/%D0%A0%D0%BC%205:1-10,%20%D0%9C%D1%82%206:22-33

Коментар до слова

Заздрости немає в щасливої людини, яку люблять. Коли ми відчуваємо і переживаємо Божу любов, то ми стаємо другим Ісусом Христом, який все віддає своєму ближньому. Така логіка стосується теж народів.

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/290614a

 

Господь наш Ісус Христос приніс у світ зміни, які актуальні для кожної людини і народу до кінця світу. Ця добра новина передається Святим Письмом від покоління до покоління і від народу до народу. Як господиня чи кухар ціле життя осмислюють і обговорюють із своїми колегами нюанси підготовки і подачі різних блюд, так само християн думає і приймає інформації про своє небесне громадянство.

Апостол Павло пояснює, що кожний, хто приймає віру в Христа стає оправданим. В свою чергу оправдання приводить нас до життя в ласці Божій. Такий стан – це вже синівство чи спадкоємство. Людина тоді отримує: 1. мир, якого турботу не можуть подолати; 2. надію, яка не зазнає розчарування; і: 3. участь у житті воскреслого Христа, яка веде до спасіння.

«Мир з висот і спасення душ наших» є такими важливими, що вони є першими проханнями, які ми приносимо на кожній святій Літургії! «Мир з висот» також проявляється через наше око, а це значить, що якщо ми той мир посідаємо, ми дивимося на себе і на світ з погляду нашого Отця, що на небесах. Заздрости немає в щасливої людини, яку люблять. Коли ми відчуваємо і переживаємо Божу любов, то ми стаємо другим Ісусом Христом, який все віддає своєму ближньому. Така логіка стосується теж народів.

Стан Божого спадкоємця, що сприймає світ згідно задуму Сотворителя, завжди передбачає і ставить Бога на першому місці, а Його творіння як активну допомогу для осягнення Божої слави. Літургія, в якій ми беремо участь щонеділі є конкретним запрошенням Отця, щоб ми не тільки прославляли Бога, але й самі входили в Його славу. Сотворитель приносить смисл і ціль творінню, Бог надає сенс життя людині.

Ці істини життя не відтягають людину із своєї відповідальності за все, що на землі і за своє царське священство. Цей порядок речей вказує на те, що потрібно думати і планувати потрібні речі для існування, а все що більше того є зайвим. Воно недоречне тому, бо тоді матеріальне стає вище людського, надходить «турбота» і «клопотання», а це більше не відповідає покликанню людини до «миру з висот».

Для цього завжди «шукаймо перше Царство Боже та його справедливість», виконуймо Заповіді Божі, а все потрібне для життя в Бозі нам додасться. В такому дусі помолімося і скажімо всі разом: «за мир з висот і спасення душ наших, Господи помилуй». Амінь!