Мої батьки мені говорили, що не можна свистіти в хаті, а на питання “чому?” відповідали “бо в хаті висять ікони!”. Я в тому не бачив ніякої логіки, але слухався їх і свистів собі на свіжому повітрі. Правда, коли батьків не було вдома, то спробував засвистіти перед іконою, щоб побачити, що станеться. І знаєте що??? Не було ні грому з неба, ні кінця світу і я на щастя далі живий і тут перед камерою до вас промовляю.
Не свисти - грошей не буде! Не свити - прищ на лобі виросте! Не свисти - все з хати висвистиш! Є відома пісня Джо Дассен, де дівчина посилає хлопця свисвіти на пагорбі і там на неї чекати. Вона ніколи до нього не прийде. Що б це мало означати придумайте собі самі, як хтось колись придумав і всі повір’я пов’язані зі свистінням. (“Siffler sur la colline” - “Свистіти на пагорбі”)
А поки думаєте - підпишіться на наш канал, кожен новий підписник дуже надихає нас і ми дуже тішимось!
Деякі люди думають, що не можна свистіти біля ікони бо уявляють собі, що нібито Бог присутній лише в тому місці, де розташовано якесь його зображення чи фігурка. Таке обмеження дії Бога лише до визначеної фігурки чи образу називаємо - тотемізм. Цей забобон з тієї ж серії, що і боязнь повернутися спиною до ікони. З цієї причини, до речі, багато людей, виходячи з храму, ідуть задом, замість того щоб повернувшись, спокійно вийти з церкви. Якщо побачите таких - не розгубіться, а просто покажіть наше відео.
Отже, ми маємо тут поєднання забобонів і прийнятих культурних традицій. Ймовірно звичай засуджує будь-який свист в приміщенні, а присутність образів в кімнаті є всього-лише додатковим аргументом, мовляв - непристойно робити в присутності Бога те, що непристойно робити в присутності людей.
Ми знаємо, що свист може бути мелодійним, а також, що це може бути способом когось принизити чи засудити. А чи можна свистінням прославляти Бога?
У своїх духовних повчаннях Рабин Еліезер із Комарно розповідає історію про те як батько привів сина до великої синагоги на Рош га-Шана - свято початку нового року в іудаїзмі. Хлопець не вмів ні читати, ні співати і не знав молитов і тому батько сказав мовчати, щоб той не встидав його. Але син не витримав, підвівся і вголос вигукнув: “Я буду молитися Богові так, як знаю. Я буду свистіти, щоб молитися Богу, так само як я свищу, щоб закликати овець свого стада”. Молодий хлопчик так і зробив, батько бідний почервонів, але хлопець продовжував свистіти, вкладаючи в це всі сили і не звертаючи уваги на те, що думають про нього інші люди. А вони всі були захоплені цим чистим свистом від щирого серця, який став сильною молитвою.
Ангольський письменник Онджакі написав новелу “Свистун” (Ondjaki - "O Assobiador") в якій розповідає, як чужинець прийшов в сільську занедбану церкву і там висвистував гарні мотиви. Таким чином він притягував старих людей, які здивовані і раді приходили туди підслуховувати його мелодійний свист. Це для них було чимось незвичним, але вони відчували, що і такими звуками людина, як і птах, може прославляти Бога.
А ще свистіння може бути приводом для запрошення людей до храму. 8 грудня 1841 року святий Іван Боско зустрівся в церкві Сан-Франческо-д’Ассізі, що у Турині, з Бартоломео Ґареллі, маленьким мулярем з Асті. Згодом хлопчик розповів своїм друзям про симпатичного священика, який сам “вмів свистіти” і запитав його "чи вмієш ти свистіти?", а тоді навчив його правильно хреститися. Із цієї зустрічі розпочалася робота відомого у світі салезіянського згромадження, одного із католицьких орденів, що займається з молоддю.
Ну а згідно дослідження Кріса Ульмана свистіння призводить до щастя! Тож і ви свистіть і будьте щасливі!
https://www.youtube.com/watch?v=Z0nusQhaG0Q&feature=emb_logo
Немає коментарів:
Дописати коментар