Насправді християни не люблять один одного і це ще мягко сказано. Ну, може не всі, але є досить багато вірних, які ненавидять тих, хто належать до іншої Церкви чи релігії, а особливо, коли різниця між ними мінімальна. Та навіть якщо немає різниці, а хтось просто організований в іншу інституцію - він автоматично стає якщо не ворогом, то недругом. Християни із різних Церков не зустрічаються спільнотами і не організовують довготривалі спільні акції, вони захоплюють території і не дозволяють там розвиватись іншим.
І це не перебільшення, послухайте авторитетні слова. «Якщо різні християнські Церкви в Україні мають дати українському народові єдність, – мусять позбутися того духа розколу і ненависті, який спричинює, що Українець Українцеві – ворог. Усі, скільки нас є, мусимо зробити все, що можемо, щоб помиритися і в собі самих побороти духа розколу і ворожнечі супроти братів…». Як думаєте чия це цитата? Порошенка, Філарета, Гузара, а може Ющенка? Не вгадали! Це був митрополит Андрей Шептицький.
Пам'ятаєте, коли один юрист провокував Ісуса Христа, запитуючи: “Учителю, яка заповідь найважливіша у законі?”, тоді Ісус йому відповів: Люби Бога твого, всім серцем, душею і думкою твоєю, а ближнього свого, як себе самого. Чому ці слова самого Ісуса не промовляють прямо в серце, розум і дію християн? Це питання, яке мучить багатьох людей різних народів і поколінь. А чого тільки вартує молитва Ісуса до свого Отця? Молюся за тих кого я послав проповідувати у світ. Прошу, “щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав”. (Йо 17,18-26).
Але якщо ці слова не промовляють до дуже багатьох християн і особливо до їхніх провідників, то напевно існує якась системна помилка в нашому мисленні. Де її шукати? З чого починати? Думаємо, що коренем проблеми є неоднакове ставлення до слова “ближній”.
Ось, наприклад, що ми знайшли про того “ближнього” в українській літературі. Микола Бажан у збірці “Роки” пише: “Любити ближнього? Якого? Того, що шкуру з мене здер? Та я б і серце вирвав з нього і кинув псу, щоб пес пожер!”.
А Леся Українка в творі “Боярина”, хоч признавала цю проблему, але жила надією, що все буде добре. Ось розмова між Епіскопом [тобто єпископом] і Неофітом-рабом: “Геть, відійди від мене, сине тьми! Лиши сей збір! Чого сюди прийшов? Бентежити святу громаду нашу?”. Відповідь Неофіта така: “Ні, ти мене не смієш проганяти, / Бо я сюди прийшов по твому слову, / Повіривши обітниці лукавій / Немов би тут знайду любов і спокій / І вічнеє життя. / Учили ви мене любити ближніх, / Так научіть мене їх боронити”.
То хто є ближнім для християнина? Член власної Церкви, кожний охрещений незалежно від раси й нації, чи кожна людина у світі? Ми маємо гарні приклади розуміння того, що ближній - це кожна людина. Наприклад німецькі римо-католицькі доброчинні організації щорічно жертвують мільйони євро на проекти Російської православної Церкви. Капеланська служба в Україні стає будуючим прикладом справжнього служіння всім українцям без винятку. А ще дуже повчальним розумінням нашої спільної віри в одного Бога було, в 2004 році в Криму, запрошення муфтія Еміралі Аблаєв-а, щоб нинішній митрополит Православної Церкви України Климент “проводив служби у мечетях, якщо [його вірні] не зможуть це робити у власних храмах”.
То чому християни переважно не терплять один одного? Це тому, що багато з них вважають, що вони мають ексклюзивність спасіння і поза їхніми спільнотами неможливо осягнути вічності. А може тому, що більшість християн просто насправді не є християнами, для них Христові заповіді - це абстракція, це культурний ідеалізм, яким захоплюються лише фанатики, а для середнього послідовника - головним життєвим кредо є жити для себе.
А може це так було продумано Ісусом Христом і це добре, що християни розділені на різні конкуруючі групи? Не спішіть називати нас провокаторами, ми теж думаємо, що так говорити не можна. Ісус в 17 главі від Йоана молиться, “щоб усі були одно”. Пам'ятаєте - це та молитва Ісуса до свого Отця. Ісус молиться не тільки за апостолів, тобто сказати нинішніми словами за “традиційних християн”. Він молився також за всіх неформальних. Вслухайтеся в слова молитви: “Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене”. Бо такою є дійсність, що всі хто вірять в Христа, отримали цю віру через апостолів, які створили “єдину, святу, соборну й апостольську Церкву”, але ви напевно самі зауважили, що нині ця віра набагато ширше розповсюджена поза межами цих оригінальних Церков. Хоч вже із самого початку громади християн, які заснували апостоли були різними, їх тримав в одній цілості Ісус Христос і його Слово.
++++++++++++++++++++++++++
В нас є окреме відео про це: “Чи Бог знає мої думки?” | Християнин чи бандит?. Якщо ви його ще не бачили, то радимо його не пропустити https://youtu.be/E6K66Uvm82o.
++++++++++++++++++++++++++
В принципі це нормально, що поодинокі Церкви управляються як окремі корпорації, але в такому випадку це передбачає жорстоку конкуренцію між собою і таким чином вони не дозволяють своїм членам симпатизувати іншим. А уже тут не може йти мови про якісь спільні акції чи обмін інформацією. “А нуж хтось знайде легший шлях до Бога в іншій громаді і його переманять туди?”
А може таки конкуренція - це добре? От Кока-Кола конкурує з Пепсі, і їхні напої стають від того лише смачнішими. І тут вони розуміють, що жити один без одного не можуть, бо без конкурента - буде падати якість. Інша річ, що є чесна конкуренція, а є шахрайство. І тут серед Церков також є різні види конкуренції - чесна і нечесна.
Добре. Кінець аналізу плачевної ситуації. Що нам простим людям робити?
Треба зрозуміти, а потім пояснювати кожному з нас, що природа Церкви є трохи відмінна від корпорацій, партій чи держав. Оскільки Церква є і людською і надприродного походження, то від неї вимагається не тільки егоїстичної корпоративної поведінки, а вміння не тільки на словах, але й на ділах виконувати заповіді любові і братерства, які їй залишив засновник і голова Церкви - Ісус Христос.
Отець Юрій Щурко, в блозі “Слово Боже”, закликає християн запитувати себе: “Чи я допомагаю об'єднувати Христове Тіло - Церкву? Чи я молюся за своїх ближніх, інших християн? Чи уникаю пліток, підбадьорюю інших, віддаю їм свій час та засоби, й не дозволяю собі брати участь у пустих дискусіях, котрі провадять до поділу Христового Тіла?”
Кожному під силу перестати вивищувати себе, підозрювати інших у зраді, припинити мову розділення.
Ісус Христос помер на хресті і воскрес за кожну людину на світі. Вірмо його слову і прикладу, і нехай честю для нас буде більш радикально наслідувати його науку незалежно від того, що серед нас існує потужна “партія християн”, що на практиці не бажають Христової єдності.
Ми - єдині в Христі!
+++++++++++++++++++
А також читайте прекрасне пояснення слів Ісуса Христа “Щоб усі були одно (Йо 17:18-26)” отця доктора Юрія Щурка за адресою:
http://slovobozhe.blogspot.com/2015/06/171826.html.
++++++++++++++++++++
Ще раз дивіться відео "Чи може священник відмовити у похороні?" на каналі "Християнин чи бандит?":
Немає коментарів:
Дописати коментар