Не вимагати від дитини, що має розмір горнятка, щоби вона видавала результат такий як відро.
Семінар
для вчителів шкіл християнського спрямування.
Львів, Школа
«Тривіта», вул. Зубрівська 1а, 6 квітня 2015.
1.
Чим відрізняється педагог
християнський від нехристиянського? Усвідомленням того,
що він є лише відблиском Божественного Вчителя. Його головна заповідь –любов, а
найбільша чеснота – довіра.
2.
Підхід Садівника у
вихованні дітей. Так як Господь інакше плекає фіялку, а інакше пальму.
3.
Ефект наповнюваності.
Не вимагати від дитини, що має розмір горнятка, щоби вона видавала результат
такий як відро. Радіти успіхам Горнятка і стимулювати до більшої праці Відро.
4.
Не порівнювати дітей, а кожного
сприймати як окрему особистість. Є вимір групи і унікальність особистості.
Існує тонка грань між тими двома реальностями, які християнський педагог може
фіксувати.
5.
Елемент гри повинен завжди бути
складовою частиною кожного зайняття. Це вчать Христові притчі чи сучасні мультимедійні, інтерактивні чи
міжгалузеві програми.
6.
Треба вміти мовчати і слухати.
7.
Треба теж розуміти, що слово є
важливою часткою людської духовості, яка походить від Бога. На Великдень
почуємо в Євангелії від Йоана: «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і
Слово було Бог». Тільки якщо слово має міцну базу особистого прикладу,
воно стає благословенням Божим і має свій смисл. Тобто основним елементом є не так знання педагога, як
благодать Божа, в якій він живе.
8.
Якщо не знаєш як діяти, принцип є –
не зашкодити. Дух Святий діє в кожній сотвореній Богом людині, а покликання
педагога цьому сприяти.
9.
Бачити дитину, а не програму.
Педагог покликаний розвинути в дитині дар, який вже в ній закладений. Немає
дітей бездарних. Господь, як добрий батько, кожного обдарував окремими талантами.
Педагог покликаний впізнавати і виявляти цей дар, для того, щоб відкрити його,
розвинути і виявити батькам.
10. Дуже важливо не припиняти діалог з батьками. Педагоги
завжди мають підтримувати авторитет батьків, які є первинними педагогами,
покликаними до того Богом.
11. Християнський вчитель намагається відівчити батьків від
коштовних «знаків уваги», які часто стають вправою для ширшого хабарництва і
пристосуванства у суcпільстві.
12. Треба
взагалі переглянути поняття оцінки. Подумаймо, що ми оцінюємо? Чи свій вклад в
учня, чи виявлений ним потенціал в більшій чи меншій мірі. Всяка незаслужена оцінка є обманом себе, учня і
суспільства. Треба радше оцінювати за працю й зусилля, ніж за результат.
Здібний учень, який приблизно відповідає має отримати нижчу оцінку ніж слабша
дитина, яка хоч помилилася, але зробила поступ у навчанні.
13. Зрівнялівка до одного стандарту є неприпустимою практикою,
яка доводить до дріб’язковості та нездатності синтезувати. Ніколи не пригнічуємо одних
за так звані «неуспіхи» і не возносімо інших. Взагалі про це краще
індивідуально говорити з батьками у відсутності дітей. Інакше це приводить до зрізання
крил, ломання особистості.
14. Як казав Іван-Павло ІІ: «Є лише дві цінності,
які ми можемо передати своїм дітям. Одна з них – коріння, інша – крила».
Немає коментарів:
Дописати коментар