Це, що
син покликаний до армії – це не є зло, а добро. Те, що син може померти на
війні чи бути покаліченим – це факт. Це, що можуть бути і безвідповідальні
командири – воно нажаль теж буває.
Але кожний з нас
може бути покаліченим, чи померти в різних інших обставинах життя. Тільки
Господь Бог визначає людині день і годину, коли вона має
скінчити земну мандрівку і відійти до
Нього. І мудрі люди мають бути готові до такого закону людського буття, щоб
могти зустрітися із своїм Сотворителем віч-на-віч.
А коли син свідомо
іде на війну – він собою жертвує і тим творить добро! Ніколи не треба боятися
відважно творити добро в тих ситуаціях, яких Бог нас ставить. І якщо в таких
обставинах людина має померти, така смерть шляхетна, а якщо в тих труднощах людина
буде мати надію на Бога, то вона буде мати святу смерть.
І що це є мати
святу смерть? Це є найцінніше, що ми можемо здобути в житті. Це є причина
нашого існування на цій землі, ми для того народжуємося, щоб через святу смерть
знову ввійти у бездоганне вічне життя. Бо ми живемо на Землі тільки скільки нам
дано. Дитина живе в лоні матері дев’ять місяців і більше їй там не треба
перебувати. І вона переходить в інше життя. Так само нам: скільки Бог дав
стільки треба жити на Землі, але гідно закінчити місцеву мандрівку. І це є
найважливіший момент нашого життя – витримати до
кінця у вірі в Бога.
Надія, матеріальне
захисне оснащення, підтримка цілої родини і сусідів тощо – це дуже важливо для
сина, який на війні. А найкраще – це віддавати свого сина під покров Ісуса
Христа, цілою родиною прийти висповідатися, запричащатися щоби було
благословення для сина.
Так поступають лише
мудрі люди, які розуміють, хто керує світом, хто керує життям, хто кулі носить.
Так що нехай буде Божа воля. А Божа воля є завжди добра для нас.
Немає коментарів:
Дописати коментар