Покровитель дня 14 грудня 2014 року
Прор. Наум
Неділя 27-та по
Зісланні Святого Духа. Глас 2
Боже
слово
Послання апостола Павла до Ефесян 6:10-17
10 Нарешті
кріпіться в Господі та в могутності його сили. 11 Одягніться в
повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським. 12
Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей,
проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних
просторах. 13 Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу,
щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися. 14
Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню
справедливости 15 і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати
Євангелію миру. 16 А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте
згасити всі розпечені стріли лукавого. 17 Візьміть також
шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
Євангелія від Луки 13:10-17
10 Ісус навчав в одній з синагог у суботу. 11
Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була
скорчена й не могла ніяк випростатись. 12 Побачивши її
Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.” 13
І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. 14
Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив
до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й
оздоровляйтесь, а не в день суботній.” 15 Господь у
відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує свого вола
або осла від ясел і не веде його поїти? 16 Цю ж жінку,
дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від
цих узів звільнити в день суботній?” 17 І як він говорив
це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам,
які він зробив.
Коментар до слова
Нам треба тіло, щоби жити. Однак тіло – це оболонка. Але для того, щоби була оболонка потрібно щоби було ядро. Ядро, нині говориться в святому Апостолі і Євангелії, це є наша душа. Ось що є найважливішим для нас. Якщо є душа і в цій душі є Дух тоді будемо жити, так як Господь запланував. Бо ми з Вами є Божими сотворіннями.
Дорогі
браття і сестри! Тема нинішнього апостольського читання і Євангелії є наше
тіло. Кожен з нас має тіло. Наше тіло не є міцним. Воно слабке: різні хвороби
можуть легко вчепитися до нашого тіла. Ми можемо щось шкідливе з’їсти і зразу
ми хворіємо. Можемо перестудитися або щось надто важке піднести і вже ми маємо
лежати.
Багато разів молимося про здоров’я свого
тіла. Дійсно тіло є дуже важливим для нас, бо є носієм нашого серця, нашої
душі. І без тіла ми на цій землі не проживемо. Нам треба тіло, щоби жити. Однак
тіло – це оболонка. Але для того, щоби була оболонка потрібно щоби було ядро.
Ядро, нині говориться в святому Апостолі і Євангелії, це є наша душа. Ось що є
найважливішим для нас. Якщо є душа і в цій душі є Дух, тоді будемо жити так як
Господь запланував. Бо ми з Вами є Божими сотворіннями. І хто планував наше
життя? Ми? Ні. Наші батьки? Ні. Держава? Ще менше.
Господь Бог наше життя запланував. Він створив
нас такими, якими ми є. В тому тілі, в якому ми є, для того, щоби ми стали
одного дня співрозмовниками з Ним, з Богом, з Сотворителем неба і Землі. Той,
що сотворив гори, ліси, ріки, все, що є прекрасне на тій землі, чим ми не
можемо надивуватися. Оцей Бог, наш Бог, наш великий Бог хоче щоби я був Його
співрозмовником. Хоче, щоби ти була його співрозмовницею. І для того Він дав
мені і тобі тіло. І в те тіло вклав вічну душу.
Так, що тепер, коли ми знаємо основу
нашого буття і ціль нашого буття, то ми можемо краще зрозуміти що це означає
мати віру, мати дух. Бо тільки дух і віра нас можуть провадити стежкою до мети,
яку нам призначив Господь Бог і тільки та мета нас зробить щасливими і будемо жити
небом на землі, а потім осягнути вічну нагороду в Царстві Небеснім. Бо жити в
небі чи в пеклі – це не треба чекати смерті. Ми можемо побачити довкола нас
цілий ряд людей, які є щасливими людьми, хоч вони мають труднощі, але вони є
щасливими. Вони бачать ціль. І вони хоч помиляються, хоч падають, але вони
встають і йдуть до цієї мети. І вже саме це паломництво робить нас щасливими. А
з іншого боку, на жаль, ми бачимо цілий ряд людей, які вже живуть пеклом. Вони
нещасливі. Ми би не бажали бути в їхній шкірі. А це все залежить від одного –
від нашого духу. Бо в них те саме тіло, що і в нас, ті, що щасливі і ті, що
нещасливі. Одні і другі мають те саме тіло. Одні живуть духом, а другі не
живуть духом. Божим Духом очевидно.
Ми, християни, були хрещені і
миропомазані. І в тому моменті ми отримали Дух, Божий Дух щоби жити вже не
просто за законами природи, а за Божими законами, щоби жити небом на землі. І
від духу багато що залежить. Так що який в нас дух? Яка в нас є сіль: чи вона
солена, чи вона втратила свій смак? Чи ми можемо в наших розмовах, в наших
думках, в наших зусиллях додавати смаку до життя. Ми маємо багато інформації
про церковне життя, про Боже життя і якщо хтось хоче довідатися більше нині це не
є важко: можна купити гарну книжку і мати інформацію, або просто натиснути на
сайт в пошуковій програмі і написати «християнство», «Божі заповіді», «любов до
Бога» і все нам показує. Але чи це нам допомагає ставати кращими, в нашому
щоденному житті? Ні. А чому ні?
Розкажу Вам про апостолів. Вони знали
про воскресіння Ісуса Христа, бо жінки прийшли їм сказали. І навіть сам Ісус
Христос прийшов до їхньої хати, там де вони ховалися, явився їм оскільки Тома
не повірив, то Він прийшов на другий раз. Але що, чи це допомагало їм жити
відважним християнським життям? Ні. Так, що інформація сама, саме знання не
допомагає нам. Треба ще чогось. А що трапилося, що апостоли помінялися? Дух
Святий зійшов на них. От так само і для нас. Нам треба жити Духом Святим. Нам
треба Божої благодаті. Бо тільки Божа благодать – це є та сила, яка робить ту
різницю між християнином – учнем Ісуса Христа, і християнином так собі на
папері, тим, що носить хрест, час від часу до церкви йде, але в щоденному житті
– та ви знаєте, треба поводитися так, як всі люди, неможна по інакшому
поводитися. І ми поводимося так, як всі люди, бо нема того духу. Я не маю
відваги сказати – ну вибачте друзі, ну я Вас розумію. Ви хочете так жити – ну
жийте. Я Вас любив і буду любити, але дайте мені свободу жити згідно Божих
заповідей. Божа заповідь що пише? Таким чином я буду так старатися. Ви не тисніть
мене, щоби я жив «по-вашому», бо це не добре. Чи для того, щоби мати таку
розмову, треба мати дух, треба мати силу внутрішню? Треба. Без того я не
вимовлю ті слова. Без того я буду ховатися, без того я буду хотіти бути
«нормальним», бо всі так роблять. Але вони – не нормальні. Цього не потрібно
озвучувати, але мати милосердя, мати свою позицію і знати, що моя дорога до
щастя, до того, щоби я мав здорову душу і здорове тіло є встановлена Господом
Богом – моїм Сотворителем. Бо я не маю іншого Сотворителя. І так само як
оператор установляє норми, яким чином ми маємо користуватися мобільним
зв’язком, то ми це виконуємо, бо інакше не буде зв’язку. Проста справа. Ми це
розуміємо. А якщо не вповні розуміємо, це в багатьох випадках вина ангела зла,
змії, диявола. Так, що пам’ятаймо про це все і в такому дусі готуймося до
приходу Ісуса Христа. І Його прихід – це також для нас наука, що ми помимо тіні
смерти можемо жити, якщо ми будемо з Богом. Бо народження Ісуса Христа, це
радісне свято, але згадайте що Ісуса Христа ніхто не хотів приймати в Вифлеємі.
Задля того, щоби вбити Ісуса Христа, тисячі младенців були вбиті. Ісус разом з
Йосифом і Марією втікали до Єгипту. Оце є ті тіні смерті.
Подумаймо які є тіні смерті нині для нас
конкретно: для мене, для тебе? Що тобі заважає? Але будь впевнений, що як ти
будеш мати дух, цей що мав Ісус, Марія, Йосиф, апостоли потім, то ти пройдеш і
будеш співрозмовником із великим нашим Богом. І ти будеш найщасливішою людиною
на світі.
От такої підготовки до Різдва Христового
бажаю собі і кожному і кожній з Вас. Молімося в тому намір енні. Слава Ісусу
Христу!
Немає коментарів:
Дописати коментар