19.12.14

Критика виставки "Свіло тихе" Іванки Димид

І знову графіті: ось церковно-слов'янська в'язь - кирилиця, яка зненацька б'є у підсвідомість, стаючи чи то грифелем нендзного олівця, чи то вугликом, яким - у жахливому передчутті чеканних кроків долі - на стіні в'язничної камери вишкрьобувалося - і не вистачило олівця чи вуглика - аж ось останні літери кров'ю: Алла Горська, Лесь Курбас... Вони насуваються з глибини - начебто недомальовані, начебто чернетка, яка вимагає завершення - і серце кричить у відчаї, що завершення не буде, бо завершення кинуто по розстрілі до мерзлої землі у Сандормосі...

Ще трудно про це писати. Але дуже хочу встигнути до понеділка. Щоби ті, хто прочитає, теж встигнули долучитися.
...Триптих. Відчуття фрески, фрески з Софії Київської, але не парадної - тої, прихованої і тому так інтимно втручаючої в глибинь серця. Графіті. Лики - не прославлених Вселенським прославленням - але все ж таки Святих. Святі лики непрославлених Святих.
І знову графіті: ось церковно-слов'янська в'язь - кирилиця, яка зненацька б'є у підсвідомість, стаючи чи то грифелем нендзного олівця, чи то вугликом, яким - у жахливому передчутті чеканних кроків долі - на стіні в'язничної камери вишкрьобувалося - і не вистачило олівця чи вуглика - аж ось останні літери кров'ю: Алла Горська, Лесь Курбас... Вони насуваються з глибини - начебто недомальовані, начебто чернетка, яка вимагає завершення - і серце кричить у відчаї, що завершення не буде, бо завершення кинуто по розстрілі до мерзлої землі у Сандормосі...
Диво композиції, яка веде від різдвяної казки, де відкривається безсмертя розстріляних Кобзарів і Лірників до Ангела Воскресіння з ликом такого знайомого Стуса... Полум'яний хлопець - Архангел Михаїл посередині - Небесна Сотня...
І - трохи на узбіччю, неначе наприкінці - але ж і в оновленому нахилі до вимоги повернутися і ще раз... і ще раз... Тайна Вечеря - і Тіло Христове на руках Велетнів - Мучеників, і концлагерне чудо - гранений стаканчик - в руках Ковча: пийте з неї всі - це є Кров Моя Нового Завіту. І чудо здійснення Небесної Любові серед тих, хто за життя сягнув поза світи і небеса небес... І все це єдина в світі Батьківщина, невимовна національна ідея невмирущості, правди і волі.
Вчора Константин приїхав за мною в семінарію і забрав до Арт-галереї на Вірменській, майже біля Дзиги, праворуч, якщо стояти до Дзиги обличчям. І понад дві години я не мав можливості відірвати себе від читання фресок, живопису, іконного віконця у Дійсність - все далі, на глибину - п'яти мистецьких робот Іванки Димид з текстовим супроводженням і Хрестом - що промовляє наприкінці і окремо, осіняючи своєю тінню святі імена...
мені треба туди ще раз повернутися. може там і зустрінемося.

--
Покайтеся і наверніться, бо вже при дверях Той, Хто взискує правди і милосердя - благословіння Господнє на вас Його благодаттю і чоловіколюбієм Отця і Сина і Святого Духа нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Немає коментарів:

Дописати коментар