Точність – ввічливість королів

Друзі пластуни, лише в абсолютній вірності нашій присязі, ми гартуватимемо свою особистість і принесемо реальні зміни у власному і суспільному житті. 

Слово пл. сен. дов. Михайла Димида на молитві з нагоди Дня Пластової Присяги 2015 Станиці Львів Національної Скаутської Організації України Пласт.

Львів, Собор св. Юрія, 18.04.2015.

 

Дорогі друзі!

Я пластун, ви пластуни, ми пластуни. Я приймав пластову присягу, й ви теж. Cаме тому, нині ми прийшли до храму: щоб подякувати Ісусові Христові за те, що ми пластуни і за те, що ми присягнули добрій справі.

Ми дякуємо теж за тих, які присягнули й були вірними до кінця. Це ті, що перейшли до нового життя, до вічної варти. Це наші святі й герої, вони для нас є прикладом для наслідування у важких моментах.

Ми просимо за себе, щоб могти, якщо впадемо, то піднятися, а якщо відважно прямуємо вперед, то не стати занадто гордими і витримати до перемоги.

Ми просимо прощення для тих, які не змогли додержати слово – вони забруднили свою честь, а також ослабили наше шляхетне коло.

Кожного разу, що ми подумаємо, скажемо чи зробимо добру справу – ми перемогли; і навпаки: коли ми не зробили, що могли, подумали щось злого, когось осквернили – ми програли частину гри.

Бути вірними в малих (і великих) справах до кінця – ось, що ми просимо! Гарних слів і гучних патріотичних гасел ми не раз чули, але це не те, що ми хочемо. Наша ціль – просто, щоб наш дух був наповнений світлими думками, й щоб наші діла прозоро їм відповідали й були добрими. Для цього нам потрібно гартуватися як залізо у вогні.

Що саме маємо робити? В пластовій присязі є дві складових – це засада й дія, теорія і практика. Треба, в першу чергу, добре собі усвідомити: що для мене значить служити Богові, а потім це практикувати. Це саме треба робити щодо України, Ближніх та Пласту.

Хто визначає такі складові пластової присяги? Ми самі? Чи це робиться в колі батьків? Яка роль Церкви й Пласту? Я не зможу дати відповідь на ці всі запитання, кожний її знаходитиме в своєму серці впродовж цілого життя. Я б сказав, що, оскільки пластова присяга має чотири складові: Бога, Україну, Ближніх і Пласт, тому потрібно їх розглядати як окремі терени гри, в яких пластун повинен пізнати правила, дозрівати до них і прозоро їх реалізувати.

Для Бога – потрібно розуміти, що Хрещення робить з нас християнів, а це є реальна приналежність до громади, де її члени збираються щонеділі і причащаються. Пласт має тому сприяти.

Для Батьківщини – треба пірнати в традиції української землі і на цій основі творити організоване прозоре суспільство у власному забарвленні. Це можна зробити тільки на базі сильного родинного грона – де всі прагнуть до добра у взаємному діалозі й пошані. Пласт має на тому наголошувати.

Для Ближніх – треба просто практикувати в громаді правила гри, навчені в Церкві й Родині, їх гартувати в труднощах, в сутичках із злим прикладом, недоброзичливістю, запереченням наших святих правил. Пласт має тому допомогати.

Для Пласту – у формі гри розвивати дари отримані через Хрещення, Батьківщину, Громаду. Для цього треба спільною працею вчитися множити ці таланти і таким чином виростати лицарями духу й тіла. Пласт в тому знаходить єдиний сенс свого існування.

Отже, друзі пластуни, лише в абсолютній вірності нашій присязі, ми гартуватимемо свою особистість і принесемо реальні зміни у власному і суспільному житті. Інакше все буде відносним, неточним, туманним, слизьким.

Бажаю собі й вам бути відважними в добрі аж до кінця! Нещадно боротися із всяким злом, особливо малим, не боятися міняти злих людей, і ділитися з ними силою свого духу. Добра справа, хоч вимагає багато труду й терпіння, завжди веде до перемоги! Бажаю нам такого: дотримуймось пластової присяги!