Неможливо бути людиною і не слухати іншого, щоб його почути.

Є одне слово, яке нам не подобається - це рабство. Тим більше, якщо воно відноситься до нас і хтось сказав би, що ми є рабами когось чи чогось. Таке негативне сприйняття слова “рабство” зокрема відчутне серед народів, які століттями терпіли панування інших. В Україні ми переживали і ще частково переживаємо виїздну работоргівлю, панщину, а також - за виразами Тараса Шевченка - “підніжок” чи “грязь Москви” та інших окупантів України. 

Чи нам це подобається чи ні, але нині апостол Павло, в своєму дуже короткому зверненні до нас, вживає це слово в трьох станах: “раби нечистоти”, “раби праведності на освячення” та “раби Богові”.

Павло твердить, що людина є рабом гріха і вона може стати рабом справедливості. Така переміна стається задля того, що Ісус Христос переміг смерть, переміг гріх через своє воскресіння. І всі люди, які стають членами його тіла - Церкви, покликані до цієї самої життєвої переміни.

Слово “раб” для Павла не є негативним, бо воно означає повноту служіння, свідомий вибір. Він пише, що ми є рабами того “кому підкоряємося: чи то раби грiха — на смерть, чи то послуху — на праведнiсть?”

Іншими словами - неможливо бути людиною і не слухати іншого, щоб його почути. Якщо буде наше зусилля для освячення, тобто послух і служіння Богові і ближньому, то родитимуться малі й великі спільноти, які принесуть плоди радості і свободи. А, якщо не буде постійної внутрішньої боротьби із своїми немочами, то ми станемо носіями смерті - розбрату, розпусти, лінивства, ізоляції. Чи в одному чи в другому випадку ми мусимо бути рабами в значенні апостола Павла.

Усвідомімо собі нині, що оскільки ми не самі себе створили, а є Божими створіннями, нашим Богом є Ісус Христос і в послусі Йому є наше визволення - рабство на свободу. Інша світоглядна чи просто життєва приналежність, це рабство на смерть.

Євангелист Матей продовжує тему влади і абсолютного послуху. Він переповідає слова чужого для палестинців, римського сотника, який прийшов по допомогу до Ісуса: “Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить”.

Сотник говорить про три різні влади: владу Ісуса - “промов тільки слово”; владу над собою - “я — людина підвладна” і владу свою - “маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить”. 

Він напевно інтуїтивно розуміє поняття “рабства” про яке писав святий Павло. Сотник йшов так далеко до визнаного авторитету, щоб тільки попросити його віддати наказ. Така готовність слухати іншого є тотожною до віри. “І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі”.

Думаймо над тим, хто і як нами керує? Від кого чи чого ми залежні? Яким ідеям ми служимо? Які меседжі ми розповсюджуємо? В яких залежностях ми знаходимося? Подивімся, які плоди такого нашого “рабства”, тобто “послуху”? Яке, це слово, яке нами керує, яке це слово - яким ми володіємо і поширюємо? 

Послання Апостола Павла до Римлян 6, 18-23.

16  Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе як раби на послух, рабами того ви і є;

кого слухаєте: або гріха — на смерть, або послуху — на праведність?

17  Дякувати Богові, що ви були рабами гріха, але сприйняли серцем те вчення,

якому віддалися.

18  Звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності.

19  Кажу це по-людському, з огляду на немічність вашого тіла.

Бо як ви віддавали ваші члени в рабство нечистоті й беззаконню для беззаконня,

так тепер віддайте ваші члени в рабство праведності — для освячення.

20  Бо коли ви були рабами гріха, то були вільні від праведності.

21  Який же плід ви тоді мали? Його ви нині соромитеся, бо його кінець — смерть.

22  Нині ж, звільнившись від гріха і ставши рабами Бога, маєте ваш плід — освячення,

а кінець — вічне життя.

23  Адже заплата за гріх — смерть, а Божий дар благодаті — вічне життя в Ісусі Христі,

нашому Господі.

Євангеліє від Матея 8, 5-13.

5  Коли ж Він увійшов у Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його

6  і промовляючи: Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться.

7  [Ісус] йому каже: Я піду й оздоровлю його.

8  У відповідь сотник сказав: Господи, я не достойний, щоб Ти ввійшов під мій дах, але

тільки скажи слово, — і мій слуга одужає.

9  Тому що і я людина під владою, і в себе маю воїнів; кажу цьому: Іди! — і йде; іншому:

Прийди! — і приходить; моєму рабові: Зроби це! — і робить.

10  А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: Запевняю вас: ні в кого в

Ізраїлі не знайшов Я стільки віри.

11   Кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом

у Царстві Небесному,

12  а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт 

зубів.

13  А сотникові Ісус сказав: Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив. І його слуга тієї ж миті

одужав.

Переклад Біблії Р. Турконяка 2011, Українське Біблійне Товариство.

Проповідь о. Михайла Димида на 4-ту Неділю по Зісланні Святого Духа 05.07.2020 р.

Депресія і розчарування

Покровителі дня 28 червня 2014 року

Прор. Амоса, прп. Єроніма, пресвітера Стридонського

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/6/28

Боже слово

Послання апостола Павла до Римлян 3:28-4:3

28  Бо ми вважаємо, що чоловік оправдується вірою, без діл закону. 29  Хіба Бог - тільки юдеїв, а не й поган? Авжеж, і поган, 30  бо є лиш один Бог, що оправдує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру. 31  То, значить, вірою ми касуємо закон? Ні, навпаки, ми його стверджуємо. 1  Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом? 2  Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом. 3  Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання.

Євангелія від Матея 7:24-8:4

24  Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. 25  Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі. 26  А кожний, хто слухає ці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. 27  Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика.” 28  І як Ісус скінчив ці слова, народ не міг надивуватись його навчанню, 29 . бо він навчав їх як повновладний, а не як книжники їхні. 1  Коли ж Ісус сходив з гори, йшла слідом за ним сила народу. 2  І приступив до нього прокажений, вклонивсь йому і мовить: “Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити.” 3  Ісус простягнув руку й доторкнувсь до нього, кажучи: “Хочу, очисться!” І він негайно же очистився від прокази. 4  Тоді Ісус промовив до нього: “Гляди, не кажи нікому, а йди, покажися священикові й принеси дар, приписаний Мойсеєм, їм на свідоцтво.”

http://dyvensvit.org/bible-quote/%D0%A0%D0%BC%203:28-4:3,%20%D0%9C%D1%82%207:24-8:4

Коментар до слова

Спасати життя означає жити щасливим для вічності. В цих рамках назавжди відкинутий «закон діл», на користь «закону віри». Справедливість не осягається, а отримується в дар.

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/280614a

Божа справедливість діє своїм шляхом. В ній викарбувана віра. Це Божий дар, який допомагає людині спасати своє життя. Спасати життя означає жити щасливим для вічності. В цих рамках назавжди відкинутий «закон діл», на користь «закону віри». Справедливість не осягається, а отримується в дар. Таким є принцип віри християн. Лише через таку віру, ми – всі люди, осягаємо спасіння.

Перший показав нам такий приклад Авраам. Жив він такою вірою, якій відповідали діла і, через ту віру, особисте довір’я і надію в Бога, отримав спасіння і став нашим Батьком Віри.

Ісус закликає кожного з нас «будувати свій дім на скелі», тобто діяти згідно віри в Бога. Якщо причина добрих діл не є віра в Бога, то ми стаємо як та конструкція під фундаментом котрої повінь змиває землю. Перекласти це на сучасну мову – переживаємо депресію і розчарування.

Просімо Ісуса Христа, щоб в нас завжди жив пророчий дух, який провадитиме нас по світі, не згідно законів і логіки світу, а наповнених Божою любов’ю і рішучістю.

Чинити добро… ворогові!

Покровителі дня 22 червня 2014 року

Кирила, архиєп. Олександрійського

Всіх святих землі Української (святкує Православна Церква)

Неділя 2-га по Зісланні Святого Духа. Глас 1

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/6/22

Боже слово

Послання апостола Павла до Римлян 2:10-16

¹⁰  Слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро: юдеєві перше, а потім грекові, ¹¹  бо Бог не вважає на особу. ¹²  Бо ті, що згрішили поза законом, поза законом і згинуть; а ті, що згрішили під законом, будуть суджені законом. ¹³  Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються. ¹⁴  Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши закону, самі собі закон; ¹⁵  вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, - ¹⁶  в день, коли Бог, згідно з моєю Євангелією, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.

Євангелія від Матея 4:18-23

¹⁸  А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: ¹⁹  “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.” ²⁰  І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. ²¹  Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. ²²  Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним. ²³  І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі.

http://dyvensvit.org/bible-quote/%D0%A0%D0%BC%205:17-6:2,%20%D0%9C%D1%82%209:14-17

Коментар до слова

Ми змогли побачити світло у темряві, позитив в негативі, педагогічність у випробуванні, ми змогли розрізнити зло від бідної злої людини, ми навчилися бачити зло в собі і розуміти, що звідси треба розпочати, щоб знищити зло в сусідові. Ми зрозуміли, що якщо ми будемо чисті серцем, то нам призначене Царство Небесне не десь колись, а вже тут на нашій українській землі.

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/220614a

Всякий конфлікт є небажаним, але для мудрих людей і народів – це випробування на зрілість. Ця зрілість полягає в тому, щоб шукати нагоду для примирення, а не привід для розпалювання ненависті. Коли відкинуті атаки ворога, коли захищене власне життя, коли утверджені позиції, – тоді треба наполегливо пропонувати і чинити добро… ворогові.

Не всім ця логіка підходить; це однак спосіб мислення апостола Павла: «слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро: юдеєві (українцеві) перше, а потім грекові (росіянинові), бо Бог не вважає на особу».

Важливо є нам всім пам’ятати ці фундаментальні основи Божого провидіння для всіх народів і груп людей у світі. Кращими, і за це переможними, будуть не ті, які найбільше шкоди завдадуть іншим, найкраще перебрешуть противника, а ті, які почують і зрозуміють голос Божий «написаний в їхньому серці, як свідчать їм їхнє сумління і думки». А запитаєте, яка має бути поведінка тих, які втратили совість, які вже не є, чи не були ніколи християнами? Вони мають поводитися із «вороженьками», як це роблять із улюбленими «членами сім’ї». А для християн є тільки один закон, одне об’явлення, як діяти – це закон любові Господа нашого Ісуса Христа.

Те, що тут сказано є простим і відноситься до щирих і гарячих сердець. Євангеліст Матей змальовує нам портрет апостола – це люди, які трудяться, мають своїх друзів і сім’ї, розуміють ціну роботи, слова, посілості. Вони, однак, завжди готові послужити ближньому і ніколи не відгороджуються парканами від суспільства. Це ентузіасти, які не дуже аналізують, а бачачи доцільність – негайно це виконують. Святе Письмо нам передає: «Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним». Це мені нагадує тисячі українців, які все покинувши, поїхали в Київ на Майдан, або чисельні мужчини всякого віку, які стояли в черзі перед воєнкоматами, для того, щоб захистити Батьківщину, тобто послужити незахищеній вдові!

Ті прості українці потім ходили по всій Україні, як апостоли по Галілеї й передавали позитивні сигнали про те, що ми є народом, який вибраний, бо ми не тільки хочемо, не тільки заявляємо, але й ідемо Господніми стежками. Не завжди ми вміємо говорити, не завжди правильно помолитися, але ми зуміли «звістити Добру Новину про Царство й вигоювати всяку хворобу й недугу в народі» через наше добровольство, нашу добродійність і велике уповання на Бога, що є Богом миру і любові.

Ми змогли побачити світло у темряві, позитив в негативі, педагогічність у випробуванні, ми змогли розрізнити зло від бідної злої людини, ми навчилися бачити зло в собі і розуміти, що звідси треба розпочати, щоб знищити зло в сусідові. Ми зрозуміли, що якщо ми будемо чисті серцем, то нам призначене Царство Небесне не десь колись, а вже тут на нашій українській землі.

За це все нині дякуємо Богові. Оскільки, ми переконані, що Він єдиний є джерелом Життя і всякої Благодаті, очищуймося від всякої лжі і невинним серцем приступімо до Нього, знаючи, що Він дарується кожному, хто таким чином приходить до Причастя в Святій Літургії. Тим самим наповнюючи нас Правдою і Надією, «Славою і честю, і миром».

Жертва примирення

Покровителі дня 21 червня 2014 року

Перенесення мощів св. влкмч. Теодора Тирона

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/6/21

 

Боже слово

Послання апостола Павла до Римлян 3:19-26

¹⁹  Ми ж знаємо, що все, що закон говорить, тим, які під законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом, ²⁰  бо ніхто не оправдається перед ним ділами закону: законом бо гріх пізнається. ²¹  Тепер же без закону з'явилася Божа справедливість, засвідчена законом і пророками; ²²  справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці. ²³  Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої, ²⁴  і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі: ²⁵  якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх, ²⁶  за час довготерпіння Божого, щоби виявити свою справедливість за нинішнього часу, - щоб він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса.

Євангелія від Матея 7:1-8

¹  “Не судіте, щоб вас не судили; ²  бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. ³  Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? ⁴  Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? ⁵  Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку. ⁶  Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли. ⁷  Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. ⁸  Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють.

http://dyvensvit.org/bible-quote/%D0%A0%D0%BC%205:17-6:2,%20%D0%9C%D1%82%209:14-17

Коментар до слова

Ми бачимо, що в Україні кров невинно проливається, однак на прикладі Ісуса, ми переконуємося, що це не даремно, а така віддача життя приносить мудрим народам більшу впевненість, що Бог є Богом народів, і що Батьківщина покликана підносити гідність кожного із своїх дітей на взір самого Бога.

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/210614a

Ми не все знаємо про Бога і ми не все розуміємо про життя. Людина не завжди вірна Богові і навіть якщо ретельно сповнює зовнішні закони, іноді лукавить своєю совістю. Рівень дотримання закону прямо залежить від духовності людини. Провина однієї людини безпосередньо впливає на долю іншої, і тому сказано, «щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом». Апостол Павло звертає на це нашу увагу, але однак зразу наголошує, що Бог видав свого Сина, Ісуса, «як жертву примирення» між людиною і самим Богом. Все це провадить до розуміння, що совість людини стає благородною лише за однієї умови, що вона купається в Божій благодаті.

Коли йде мова про «жертву примирення», то Ісус Христос приніс подвійну користь людству. По-перше, Він «виявив свою справедливість відпущенням старих гріхів», тобто всіх тих, які в нас особисто є з минулого життя, чи в наших кривдників, чи серед наших предків. По-друге, Він вчинив нас вільними від тягара минулого, свобідними, невинними, відкритими для творення добра і для любові в майбутньому.

Іншими словами, Христос через свою жертву одухотворив закон, надав міжлюдському спілкуванню особливого змісту і показав велич Бога Отця, який сотворив світ і кожну націю, і нас, як частин людських родів. Він зробив явним, вимір життя, який був для нас закритим, і ми зрозуміли, що справедливість – це любов до ближнього.

Так, як Бог спасає світ і людство завдяки Ісусові Христові, то Церква приносить у жертву своїх мучеників, а народи – ідеалістів. Зараз український народ, це зокрема досвідчує. Ми, як діти цієї нації, співчуваємо кожній людській жертві, яка була й буде ще принесена на вівтар Батьківщини. Ми бачимо, що кров невинно проливається, однак на прикладі Ісуса, ми переконуємося, що це не даремно, а така віддача життя приносить мудрим народам більшу впевненість, що Бог є Богом народів, і що Батьківщина покликана підносити гідність кожного із своїх дітей на взір самого Бога.

Оскільки жертва, принесена Богові, це є позитивна річ, то для того, щоб кожний з нас брав хоч би якусь участь в «жертві примирення», євангеліст Матей пропонує, щоб кожний ставив оцінку своїм і чужим вчинкам, мав свою вироблену думку про суспільний лад, і щоб відповідав за свої думки і вчинки перед іншими – Богом і людьми. Якщо буде панувати така висока свідомість серед нас, кожний буде брати відповідальність за кожне своє слово і діло, то встановиться суспільство, в якому ніхто не наважуватиметься «давати священне собакам». Це значить, що ніхто не буде використовувати священні речі, такі як Церкву чи державу для полагодження сепаратистських цілей, для обману людей.

Молімся, браття і сестри, щоб чим швидше настало таке трепетне відношення до священних істин, серед нашого українського народу. Молімся, щоб совість знову примирилася із благодаттю, щоб людське слово полюбило правду, і щоб таким чином ми змогли єдиними устами просити і отримувати, шукати і знаходити, бо наша молитва буде вповні відповідати Божій волі. Амінь.

Євхаристія життя.

Покровителі дня 19 червня 2014

Торжественне поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа. Прп. Висаріона, чудотворця прп. Іларіона Нового, ігумена Далматської обителі, ісп.

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/6/19

Боже слово

Перше послання апостола Павла до Корінтян 11:23-32

23 Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб 24 і, віддавши подяку, розламав і сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин.» 25 Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин.» 26 Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде. 27 Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. 28 Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. 29 Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п'є. 30 Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають. 31 Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. 32 Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом.

Євангелія від Йоана 6:48-54                                                                                                                   48 Я - хліб життя. 49 Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли. 50 Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. 51 Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу.» 52 Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» 53 А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. 54 Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.                                                                                      http://dyvensvit.org/bible-quote/1%20%D0%9A%D1%80%2011:23-32,%20%D0%99%D0%BE%206:48-54

Коментар до слова

Обов'язковим доповненням до тіла Ісуса Христа є тіло моєї спільноти - нинішньої України! Його треба зміцнювати конкретними ініціативами, які вимагають від нас жертви і любові.

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/190614a

Святе Письмо нам змальовує картину Євхаристії, як динамічну участь у спільній Боголюдській справі! Мова про спільну трапезу, спільний дім, спільне ділення. Апостол Павло настоює, що дуже важливою передумовою Причастя є існування духа спільноти. І він каже так: «Хай кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п'є». Тут апостол має на увазі, що неможливо чесно приступати до Причастя і не ділитися своїми дарами, своїми талантами із громадою, серед якої відбувається Господня трапеза. 

Хотів, в цьому особливому часі, який переживає наша Батьківщина Україна, наголосити на висловах: «випробувати себе» та «розрізняти Господнє тіло». Ці слова досить чітко показують, що християнин має постійно перевіряти себе щодо своєї віри і братерської любові в громаді.

Застановімся нині разом, як ми «розрізняємо Господнє тіло»?

Для того почнімо із питання: що для нас нині є громада-спільнота в часі війни? Коли ми творили Майдан – відповідь була очевидною, що наша спільнота – це Майдан по цілій Україні. Зараз, коли нашу Батьківщину Росія старається розшматувати – нам також має бути ясним, що наша спільнота – це Україна.

А що це означає для нас нині вірити? Коли йде мова про віру – це стосується зокрема Господа Бога і нашого особистого відношення до Нього. Потрібно відповісти позитивно на питання: чи я справді Бога визнаю за Бога і тому виконую Його заповіді? Чи, натомість, знаходжу замінники Бога, коли уважаю, що немає часу на Бога і не пора зараз дотримуватися деяких заповідей, бо час спішить. Замінниками Бога можуть ставати все що завгодно навіть Батьківщина. Чи я в цей період випробування бачу позитивні нові ініціативи очищення від минулого дволиччя в суспільстві? Чи я своєю особистою жертвою це підтримую? Чи я готовий в малих деталях життя бути до кінця чесним і прозорим?

Коли мова йде про «братерську любов», то запитую себе, чи мене не гризуть злоба, байдужість, скупість, зневіра, недовіра в перемогу добра над злом, незалежно від сили зла. Чи я підставляю своє плече до всього, що вважаю позитивним у цій боротьбі? Чи я щодня молюся, щоб бути знаряддям Божої волі, Божої любові?

Щоб на кінець з’ясувати наші думки скажемо так: Життя вічне ми знаходимо в Євхаристійного Ісуса і споживанні Його Тіла й Крови. Це життя потрібно постійно підживлювати. Для цього потрібно регулярно причащатися в час Літургії, бо такою є природа самої святої Вечері. Інакше вечеря не вечеря, а життя в його повному Божому розумінні відсутнє.

Іншим таким самим і обов’язково доповнюючим образом тіла Ісуса Христа є тіло моєї спільноти, це нинішня Україна. Її треба зміцнювати конкретними ініціативами, які вимагають від нас жертви і любові.

Таким чином, дорогі браття і сестри, щоб дійсно причащатися Тіла й Крови Ісуса Христа треба полюбити, прийняти і доторкнутися Його двох невід’ємних складових частин. Просім Господа Бога, щоб ми дійсно причащалися на таке вічне життя в Бозі, що починатиметься в наших серцях і провадитиме всіма стежками України і світу.