Якщо
я зустрічаю якусь людину, яка робить зло, то я маю засуджувати зло, а людину
маю напоумлювати і благословляти. Бо якщо я засуджую чи проклинаю людину, то я
так само роблю зло. І я стаю частиною цього зла, що мені не подобається. А якщо
я благословляю людину, то я їй допомагаю очищуватися й відкривати своє серце до
Господа Бога. Тим самим, вона сама очищується. Тим самим, я стаю її ближнім, бо
вона і я стаємо ближчими до Господа Бога. Так, що це є дуже важливо, щоби ми
завжди всіх благословляли.
В цьому конкретному випадку коли йде російсько-українська
війна, треба українцям думати як провадити війну, для того, щоб її закінчити,
вигнавши ворога із своєї землі. І тут треба пам’ятати найважливішу точку нашої
стратегії, яка основана на Божому законі війни і миру: якщо ми хочемо бути
виграшними, ми маємо благословляти!
Треба зрозуміти, що зараз Росія опинилася в проклятті, бо
якби вона не була проклятою, вона б тоді століттями не грабувала й убивала, не
тільки Україну й українців, але багатьох чи й всіх своїх сусідів. Для миру у
світі, для миру в Україні, треба щоб Росія вирвалася з цього прокляття в якому
вона знаходиться, а для того потрібне Боже благословення. Якщо ми будемо
проклинати росіян за зло, яке вони чинять, вони не то, що вийдуть із прокляття,
вони заразять нас ще більше, вони стануть ще гіршими, і нам це не піде на добро.
Лише, якщо ми навернемося до Бога і їм допоможемо це саме зробити, якщо вони
навернуться, якщо вони стануть кращими і тим самим мудрішими, то зло стане
меншим, і тоді в них і в нас буде дійсно краще жити.
Збройна війна – це для нас нова і незвична форма терпіння,
яка має два обличчя. Терпіння і неприємності для поганої цілі приводять зло, а
для доброї справи приносять добро. Ми по стороні добра, бо ми без ненависті
захищаємося від агресора. Ми цього терпіння не хочемо, ми ментально його
відкидаємо, але в практиці приймаємо. Якусь форму терпіння людина має завжди переживати
в своєму житті, але якщо приймати терпіння як Божий допуск, воно ублагороднює
людину, терпіння ушляхетнює нас.
Ми так і живемо і надіємося на Бога, задля нашого послуху
Його законам у нашій безпорадності…
Немає коментарів:
Дописати коментар