21.12.14

Семінар OSTEUROPA 2014 в Шмохтітц

Цьогорічний Семінар OSTEUROPA-SEMINARE був присвячений 25-річчю падіння Берлінської стіни і 20-річчю Семінарів в Шмохтітц, організатором і президентом яких був др. Ганс-Йозеф Нюхель. 

http://kath-maennerarbeit.de/wp-content/uploads/Flyer-20-OES-deutsch.pdf

Для української делегації ще були важливими дати 25-річчя виходу УГКЦ з підпілля і 1-а річниця Майдану гідності. Був ще особистий ювілей президента Нюхеля, якого ми привітали листом від патріарха Любомипа і медаллю патріарха Йосифа, яку ласкаво пожертвував о. Роман Кравчик. Президент Нюхель був дуже-дуже зворушений (в додатку його лист).



Семінар тривав 5 днів з 9.11.14 - 14.11.14. Були делегації 13 країн Східної і Західної Європи. З визначніших постатей на Семінарі були присутні: архієпископ др. Людвіг Шік, держміністр др. Штеффен Флат, єпископ Дієцезії Дрезден-Майсен др. Гайнер Кох, новий голова «РЕНОВАБІС» Стефан Дартман.

http://www.tdh-online.de/archiv_1996_bis_2007/artikel/2136.php

Українська делегація складалася з двох священиків о. Михайла Городиського, о. Михайла Димида і трьох мирян Марка Калиняка, Аніти Прокопович і Лесі Крип’якевич. Дуже цінною була теж присутність нашої приятельки Доріс Кістерс, яка була свідком, делегатом, дискутантом і посередником між Сходом і Заходом. Ігор Матушевський через хворобу мами вперше був відсутній, але був дуже зворушений молитвою за його маму.

В зв’язку з кризою, яку переживають релігійні спільноти Європи, зокрема УНУМ-ОМНЕС, один з днів семінару був присвячений погляду в майбутнє. Це була програма з психологом, який оперував технологіями для опитування і роздумів. 

Перебуваючи у спільноті християнських політиків ми не сподівалися побачити у збірнику, виданому до 20-річного ювілею Семінарів, мапу країн дійсних членів організації, на якій Україна була з відрізаним Кримом (на мапі належав вже Росії). На наше обурення (а зокрема литовців) мапа була перероблена з щирими вибаченнями. Але це послужило нам доказом, якими джерелами в Інтернеті користуються наші європейські друзі. Ця помилка теж відкрила для нас можливість у вечірні години, винятково поза програмою, надати можливість якнайповнішої інформації про Україну. Ми зробили презентацію велико-форматних фотографій та слайд-шоу Майдану авторства Климентії Димид, читання молитви матері, перекладеної Доріс Кістерс, і розповідь англійською о. М. Димида (аудіо запис додається). 

Доповідь засвідчувала про три базові європейські цінності Майдану: гідність, християнське обличчя, відсутність ненависті і пімсти. Це все зробило враження і ми бачили як деякі чоловіки витирали сльози. Після вечірньої презентації Українського Майдану ми бачили, що обличчя багатьох були розгублені. Вони підходили, роздивлялися виставку фотографій Майдану, задавали питання. Стара Європа пригадала свої цінності і дивувалася, що міліонний народ встав і віддає за них своє життя. А Європа думає: «Чи не завеликі санкції ?». А Європа каже: «Ми стурбовані!». А кров за це зволікання віддає Україна, це її Євхаристія. Сьогодні Україна за Євхаристійним столом змішує свою кров з Кров’ю Христа. Кожен з нас має запитати: «Де я є за тим столом? ». 

Зворушений Ганс-Йозеф Нюхель підійшов до делегації України і сказав, що матиме зустріч з пані канцлер Меркель, яка є його приятелькою і попросив нас підготувати точки для розмови. Він був настільки уважним, що листом повідомив нас про результати зустрічі і заявив свою готовність на різних політичних щаблях працювати на правду про Україну . 

На семінарі було показано документальний фільм, присвячений спорудженню і падінню Берлінської стіни. Він повернув усіх до періоду совєтської окупації Східної Німеччини, до побудови Берлінської стіни, до трагедії розділу німецької нації, родин. Фільм дуже асоціювався з теперішнім станом окупації частини України. Методи і стиль окупанта – ті самі. Документальні кадри показували біль на обличчях людей, зло, яке опановувало світ.

Зустріч духовно-зрілих людей Сходу і Заходу на цьому семінарі відбулася ще в іншій площині, у щоденних молитвах і Літургіях, дві з яких були східного обряду (англ. та нім. мовами). Вже три останні роки в церковці Бішоф-Бенно-гауз використовуються фелони для священиків Східних Церков, закуплені для тої цілі. Крім того ми роздаємо всім Службу Божу нім.та анг. мовами і бачимо як радісно вони це приймають.

Крім цього наша делеґація мала можливість з подякою відзвітувати про ефективність участі в Ост-Європа-Семінарах від 1995р., про ряд проектів Фонду, започаткованих і здійснених в Україні завдяки участі в цих семінарах та підтримці Реновабіс. В доповідях Фонду св. Володимира була представлена коротка історія періоду незалежності, виходу з підпілля УГКЦ та розвитку структур Церкви протягом останніх років. 

Леся Крипякевич



Lieber Ihor, vielen Dank für Deine Grüsse, es war schade, dass Du nicht dabei warst in Schmochtitz, ich hätte Dich sehr gerne noch einmal getroffen. Aber die Mutter zu pflegen ist in diesem Fall wichtiger. Für mich war es eine Freude noch einmal in Schmochtitz dabei sein zu können. Viele alte Freunde zu sehen ist immer gut. Ich konnte viele Gespräche mit den ukrainischen Freunden führen. Eine große Ehre für mich war der Brief und die Medaille von Kardinal Husar ! An ihn viele herzliche Grüße. In der Zwischenzeit konnte ich einige Gespräche über die Ukraine mit der Politik, der Presse und der Öffentlichkeit führen. Frau Merkel wird standhaft die Freiheit der ganzen Ukraine fordern und vertreten. Ich werde auch weiterhin für Eure europäische Zukunft operieren und in Deutschland für Unterstützung werben.Alle guten Wünsche für ein gesegnetes Weihnachtsfest - auch im Namen meiner Frau - und für das neue Jahr Frieden und Einheit für die Ukraine !!! Grüsse auch an alle Freunde dort.

Dein und Euer Heinz-Josef

19.12.14

Критика виставки "Свіло тихе" Іванки Димид

І знову графіті: ось церковно-слов'янська в'язь - кирилиця, яка зненацька б'є у підсвідомість, стаючи чи то грифелем нендзного олівця, чи то вугликом, яким - у жахливому передчутті чеканних кроків долі - на стіні в'язничної камери вишкрьобувалося - і не вистачило олівця чи вуглика - аж ось останні літери кров'ю: Алла Горська, Лесь Курбас... Вони насуваються з глибини - начебто недомальовані, начебто чернетка, яка вимагає завершення - і серце кричить у відчаї, що завершення не буде, бо завершення кинуто по розстрілі до мерзлої землі у Сандормосі...

Ще трудно про це писати. Але дуже хочу встигнути до понеділка. Щоби ті, хто прочитає, теж встигнули долучитися.
...Триптих. Відчуття фрески, фрески з Софії Київської, але не парадної - тої, прихованої і тому так інтимно втручаючої в глибинь серця. Графіті. Лики - не прославлених Вселенським прославленням - але все ж таки Святих. Святі лики непрославлених Святих.
І знову графіті: ось церковно-слов'янська в'язь - кирилиця, яка зненацька б'є у підсвідомість, стаючи чи то грифелем нендзного олівця, чи то вугликом, яким - у жахливому передчутті чеканних кроків долі - на стіні в'язничної камери вишкрьобувалося - і не вистачило олівця чи вуглика - аж ось останні літери кров'ю: Алла Горська, Лесь Курбас... Вони насуваються з глибини - начебто недомальовані, начебто чернетка, яка вимагає завершення - і серце кричить у відчаї, що завершення не буде, бо завершення кинуто по розстрілі до мерзлої землі у Сандормосі...
Диво композиції, яка веде від різдвяної казки, де відкривається безсмертя розстріляних Кобзарів і Лірників до Ангела Воскресіння з ликом такого знайомого Стуса... Полум'яний хлопець - Архангел Михаїл посередині - Небесна Сотня...
І - трохи на узбіччю, неначе наприкінці - але ж і в оновленому нахилі до вимоги повернутися і ще раз... і ще раз... Тайна Вечеря - і Тіло Христове на руках Велетнів - Мучеників, і концлагерне чудо - гранений стаканчик - в руках Ковча: пийте з неї всі - це є Кров Моя Нового Завіту. І чудо здійснення Небесної Любові серед тих, хто за життя сягнув поза світи і небеса небес... І все це єдина в світі Батьківщина, невимовна національна ідея невмирущості, правди і волі.
Вчора Константин приїхав за мною в семінарію і забрав до Арт-галереї на Вірменській, майже біля Дзиги, праворуч, якщо стояти до Дзиги обличчям. І понад дві години я не мав можливості відірвати себе від читання фресок, живопису, іконного віконця у Дійсність - все далі, на глибину - п'яти мистецьких робот Іванки Димид з текстовим супроводженням і Хрестом - що промовляє наприкінці і окремо, осіняючи своєю тінню святі імена...
мені треба туди ще раз повернутися. може там і зустрінемося.

--
Покайтеся і наверніться, бо вже при дверях Той, Хто взискує правди і милосердя - благословіння Господнє на вас Його благодаттю і чоловіколюбієм Отця і Сина і Святого Духа нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

18.12.14

Жити небом на землі!

Покровитель дня 14 грудня 2014 року

Прор. Наум
Неділя 27-та по Зісланні Святого Духа. Глас 2

Боже слово
Послання апостола Павла до Ефесян 6:10-17
10  Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили. 11  Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським. 12  Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. 13  Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися. 14  Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости 15  і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. 16  А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. 17  Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
Євангелія від Луки 13:10-17
10  Ісус навчав в одній з синагог у суботу. 11  Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. 12  Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.” 13  І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. 14  Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.” 15  Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? 16  Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?” 17  І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.



Коментар до слова
Нам треба тіло, щоби жити. Однак тіло – це оболонка. Але для того, щоби була оболонка потрібно щоби було ядро. Ядро, нині говориться в святому Апостолі і Євангелії, це є наша душа. Ось що є найважливішим для нас. Якщо є душа і в цій душі є Дух тоді будемо жити, так як Господь запланував. Бо ми з Вами є Божими сотворіннями.


Дорогі браття і сестри! Тема нинішнього апостольського читання і Євангелії є наше тіло. Кожен з нас має тіло. Наше тіло не є міцним. Воно слабке: різні хвороби можуть легко вчепитися до нашого тіла. Ми можемо щось шкідливе з’їсти і зразу ми хворіємо. Можемо перестудитися або щось надто важке піднести і вже ми маємо лежати.
Багато разів молимося про здоров’я свого тіла. Дійсно тіло є дуже важливим для нас, бо є носієм нашого серця, нашої душі. І без тіла ми на цій землі не проживемо. Нам треба тіло, щоби жити. Однак тіло – це оболонка. Але для того, щоби була оболонка потрібно щоби було ядро. Ядро, нині говориться в святому Апостолі і Євангелії, це є наша душа. Ось що є найважливішим для нас. Якщо є душа і в цій душі є Дух, тоді будемо жити так як Господь запланував. Бо ми з Вами є Божими сотворіннями. І хто планував наше життя? Ми? Ні. Наші батьки? Ні. Держава? Ще менше.
Господь Бог наше життя запланував. Він створив нас такими, якими ми є. В тому тілі, в якому ми є, для того, щоби ми стали одного дня співрозмовниками з Ним, з Богом, з Сотворителем неба і Землі. Той, що сотворив гори, ліси, ріки, все, що є прекрасне на тій землі, чим ми не можемо надивуватися. Оцей Бог, наш Бог, наш великий Бог хоче щоби я був Його співрозмовником. Хоче, щоби ти була його співрозмовницею. І для того Він дав мені і тобі тіло. І в те тіло вклав вічну душу.
Так, що тепер, коли ми знаємо основу нашого буття і ціль нашого буття, то ми можемо краще зрозуміти що це означає мати віру, мати дух. Бо тільки дух і віра нас можуть провадити стежкою до мети, яку нам призначив Господь Бог і тільки та мета нас зробить щасливими і будемо жити небом на землі, а потім осягнути вічну нагороду в Царстві Небеснім. Бо жити в небі чи в пеклі – це не треба чекати смерті. Ми можемо побачити довкола нас цілий ряд людей, які є щасливими людьми, хоч вони мають труднощі, але вони є щасливими. Вони бачать ціль. І вони хоч помиляються, хоч падають, але вони встають і йдуть до цієї мети. І вже саме це паломництво робить нас щасливими. А з іншого боку, на жаль, ми бачимо цілий ряд людей, які вже живуть пеклом. Вони нещасливі. Ми би не бажали бути в їхній шкірі. А це все залежить від одного – від нашого духу. Бо в них те саме тіло, що і в нас, ті, що щасливі і ті, що нещасливі. Одні і другі мають те саме тіло. Одні живуть духом, а другі не живуть духом. Божим Духом очевидно.
Ми, християни, були хрещені і миропомазані. І в тому моменті ми отримали Дух, Божий Дух щоби жити вже не просто за законами природи, а за Божими законами, щоби жити небом на землі. І від духу багато що залежить. Так що який в нас дух? Яка в нас є сіль: чи вона солена, чи вона втратила свій смак? Чи ми можемо в наших розмовах, в наших думках, в наших зусиллях додавати смаку до життя. Ми маємо багато інформації про церковне життя, про Боже життя і якщо хтось хоче довідатися більше нині це не є важко: можна купити гарну книжку і мати інформацію, або просто натиснути на сайт в пошуковій програмі і написати «християнство», «Божі заповіді», «любов до Бога» і все нам показує. Але чи це нам допомагає ставати кращими, в нашому щоденному житті? Ні. А чому ні?
Розкажу Вам про апостолів. Вони знали про воскресіння Ісуса Христа, бо жінки прийшли їм сказали. І навіть сам Ісус Христос прийшов до їхньої хати, там де вони ховалися, явився їм оскільки Тома не повірив, то Він прийшов на другий раз. Але що, чи це допомагало їм жити відважним християнським життям? Ні. Так, що інформація сама, саме знання не допомагає нам. Треба ще чогось. А що трапилося, що апостоли помінялися? Дух Святий зійшов на них. От так само і для нас. Нам треба жити Духом Святим. Нам треба Божої благодаті. Бо тільки Божа благодать – це є та сила, яка робить ту різницю між християнином – учнем Ісуса Христа, і християнином так собі на папері, тим, що носить хрест, час від часу до церкви йде, але в щоденному житті – та ви знаєте, треба поводитися так, як всі люди, неможна по інакшому поводитися. І ми поводимося так, як всі люди, бо нема того духу. Я не маю відваги сказати – ну вибачте друзі, ну я Вас розумію. Ви хочете так жити – ну жийте. Я Вас любив і буду любити, але дайте мені свободу жити згідно Божих заповідей. Божа заповідь що пише? Таким чином я буду так старатися. Ви не тисніть мене, щоби я жив «по-вашому», бо це не добре. Чи для того, щоби мати таку розмову, треба мати дух, треба мати силу внутрішню? Треба. Без того я не вимовлю ті слова. Без того я буду ховатися, без того я буду хотіти бути «нормальним», бо всі так роблять. Але вони – не нормальні. Цього не потрібно озвучувати, але мати милосердя, мати свою позицію і знати, що моя дорога до щастя, до того, щоби я мав здорову душу і здорове тіло є встановлена Господом Богом – моїм Сотворителем. Бо я не маю іншого Сотворителя. І так само як оператор установляє норми, яким чином ми маємо користуватися мобільним зв’язком, то ми це виконуємо, бо інакше не буде зв’язку. Проста справа. Ми це розуміємо. А якщо не вповні розуміємо, це в багатьох випадках вина ангела зла, змії, диявола. Так, що пам’ятаймо про це все і в такому дусі готуймося до приходу Ісуса Христа. І Його прихід – це також для нас наука, що ми помимо тіні смерти можемо жити, якщо ми будемо з Богом. Бо народження Ісуса Христа, це радісне свято, але згадайте що Ісуса Христа ніхто не хотів приймати в Вифлеємі. Задля того, щоби вбити Ісуса Христа, тисячі младенців були вбиті. Ісус разом з Йосифом і Марією втікали до Єгипту. Оце є ті тіні смерті.
Подумаймо які є тіні смерті нині для нас конкретно: для мене, для тебе? Що тобі заважає? Але будь впевнений, що як ти будеш мати дух, цей що мав Ісус, Марія, Йосиф, апостоли потім, то ти пройдеш і будеш співрозмовником із великим нашим Богом. І ти будеш найщасливішою людиною на світі.
От такої підготовки до Різдва Христового бажаю собі і кожному і кожній з Вас. Молімося в тому намір енні. Слава Ісусу Христу!

06.12.14

«Коло на обличчі безодні» Ірини Калинець

Слово Михайла Димида на презентації книги «Коло на обличчі безодні» Ірини Калинець. Львівський музей історії релігії (площа Музейна, 1). 6 грудня 2014 р.



Маємо перед собою розпочату працю жінки філософа, поетки, християнки. Так як відомо, до друку готується ІІ том.


Покійна пані Ірина мала один недолік, а можливо це достоїнство – вона була жінкою! Праці жінок богословів приймаються Церквою мінімум через декілька століть. Тут можна згадати праці Аннік де Сузнель, Клари Любік, св. Терези від Христа. Не треба йти далеко, зацитуймо фрагмент з Євангелія: «Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували. (Лука 24:22). [Прибігли і кажуть:] Він воскрес (Марко 16:6)».
Буквально вчора, у п’ятницю, 5 грудня 2014 р., ніхто інший як Римський архієрей Франциск закликав членів Міжнародної Богословської Комісії, «залучати більше жінок до праці у сфері богослов’я, адже […] їхній жіночий погляд може допомогти звернути увагу на певні деталі у тій незглибимій таємниці Ісуса Христа, в якій заховані усі скарби мудрості та знання». Папа Франциск теж «відзначив, що багато жінок пропонують нові підходи у богословських роздумах»[1]. Дослідники творчості пані Ірини, я впевнений ще скажуть своє слово про її життя. Я лише зацитую фрагмент «Витягу з обвинувального висновку у справі Ірини Калинець 10 липня 1972 р.»: «Незважаючи на попередження органів слідства в 1965 році, КАЛИНЕЦЬ І. О. Злочинних дій не припинила і продовжувала виготовляти, зберігати з тією ж метою антирадянські наклепницькі пасквілі та поширювати їх серед оточення».
Поклонімося світлій пам’яті пані Ірини, цієї невтомної трудівниці на Христовій ниві. Найкращою даниною пам’яті про неї буде дослідження їй спадщини, осяяної любов’ю до Бога й України!