Спірні питання до священика № 4 – Чому ми маємо такі воєнні випробування?

Бог дозволяє, щоб ми переживали різні випробування. Збройна війна, яка зараз нам накинута Росією, є випробуванням для нашого народу і великим терпінням. І якщо ми зараз маємо тривогу, це треба розглядати як одну із сторінок життя. Час від часу то є добре мати тривогу, бо тривога нас заставляє бути уважнішими до зла, його побачити чи відчути, і справді переконатися, що зло існує. Тривога допомагає нам побачити форму в яку зло вбралося в даний момент і на означеному місці.

До цього часу, від проголошення Незалежності, ми в Україні не мали поважної тривоги. Ми жили серед зла, спілкувалися з ним, мирилися з ним, укладали якісь договори з ним. А зараз ситуація оголилася і ми це зло бачимо. Це нас провокує до того, що ми мусимо стати або з одного боку окопів, або з другого. Ми вже не можемо бути літеплими чи в нейтральній середині. Ще раз наголошую, такий стан, якого ми не вибирали стає дуже позитивним випробуванням для нас, як особистостей, і для нас, як для народу. Таким чином треба сприймати Майдан і російсько-українську війну і молитися, кажучи: «Боже, я Тобі дякую за все, а однак я чуюся слабким, допоможи мені й моєму народові!» Саме тому, що я чуюся незахищеним, я краще можу сприймати Божу допомогу, сповнювати Його волю і її реалізувати конкретними позитивними діями.

Натоміть, якщо, я починаю нарікати і судити, в мені повстає злоба до того, хто зло чинить і я стаю частиною того зла! Я тоді попадаюся в сіті Диявола! Це і є ціль того хто війну починає! Для того, щоб цього не ставалося, треба оперувати Божими методами, а Бог любить свого ворога. Бог любить нас, яких створив і які своїми гріхами Його зраджують. Він перемагає зло, яке ми творимо і приносимо в своєму серці, через любов. Якщо ми ненавидимо когось, то ми помножуємо зло, ми його не зупиняємо. Бо зло тут в Україні і там в Росії є одним злом. Так само добро тут, і добро там, є одним і тим самим добром.

Так, що ми можемо помножувати добро у світі або його зменшувати, залежно від нашого ставлення до людей у всіх обставинах. Випробування приходять для того, щоб ми могли синхронізувати свої серця із Сотворителем, бути добрими, творячи добро і відкидаючи зло. В цьому полягає порядок Божий, сокрушення серця, і Його благословення.

Вдячність – як меч!

Вираження подяки – це поширення інформації про позитивне, що довкола нас; це позначення орієнтирів для активної дії людей доброї волі.

Покровителі дня 11 липня 2014 року

Перенесення мощів свв. безсрібників Кира й Йоана

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/7/11

Боже слово

Послання апостола Павла до Римлян 16:1-16

1  Поручаю вам Фиву, сестру нашу, служительку Церкви в Кенхреях; 2  щоб ви її прийняли у Господі, як святим личить, та щоб допомогли їй у кожній справі, в якій би вона вас тільки потребувала, бо вона багатьом стала у пригоді та й мені самому. 3  Вітайте Прискиллу та Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, 4  які за мою душу шию свою клали, яким не лише я один дякую, але також усі Церкви поган; 5  вітайте також їхню домашню Церкву. Вітайте Епенета, улюбленого мого, що є первісток Ахаї для Христа. 6  Вітайте Марію, що багато для вас трудилася. 7  Вітайте Андроніка та Юнію, родичів моїх і співв'язнів, що є визначні між апостолами, які випередили мене в Христі. 8  Вітайте Ампліята, улюбленого у Господі. 9  Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і Стахія, улюбленого мого. 10  Вітайте Апелла, випробуваного в Христі. 11  Вітайте Аристовулових. Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте Наркисових, що в Господі. 12  Вітайте Трифену і Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персіду, що багато трудилась у Господі. 13  Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і його та мою матір. 14  Вітайте Асинкрита, Флегонта, Гермеса, Патроваса, Герму і братів, що з ними. 15  Вітайте Філолога та Юлію, Нерея і його сестру, Олімпія і всіх святих, що з ними. 16  Вітайте один одного святим поцілунком. Усі Церкви Христові вас вітають.

Євангелія від Матея 13:4-9

4  І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його. 5  Інше впало на ґрунт кам'янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. 6  Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. 7  Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його, 8  Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять. 9  Хто має вуха, нехай слухає.”

http://dyvensvit.org/bible-quote/%D0%A0%D0%BC%2016:1-16,%20%D0%9C%D1%82%2013:4-9

  

Коментар до слова

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/110714a

Апостол Павло нагадує нам нині про таку шляхетну рису як вдячність! Він вираховує багато людей, яким дякує за їхню позицію і висилає їм поцілунок миру! Він теж заохочує тих, які близько них, щоб «приймали їх у Господі» і «допомагали їм у кожній справі».

Ми, які проходимо великі випробування в Україні, відкриваємо багато автентичних людей у тих моментах істини, коли йде ясна й запекла боротьба між добром і злом! Ми, також, маємо бути їм вдячними. Інтересуймося тими людьми, які нас зацікавили, підтримуймо з ними контакти, щоб будувати територіальну і віртуальну Христову спільноту!

Вдячність, не так потрібна тим, які доказали на практиці свою прив'язаність до священних цінностей, бо вони вже благословенні Господом; а для нас, щоб і ми біля них росли, і самі, коли буде потрібно, не побоялися кинутися у вир боротьби.

А поки нас не кличуть до геройства, вдячність для всіх – це намагання поширювати «територію автентичності». Для християн – це ширяння Царства Божого на Землі! Висловлення вдячності мене особисто будує, відкриває моє серце до добра, кличе мене до удосконалення. Вираження подяки – це  поширення інформації про позитивне, що діється довкола нас, це позначення орієнтирів для активної суспільної діяльності людей доброї волі. Такий шляхетний рефлекс стає світлом, який відганяє темряву; радістю, яка розчиняє смуток; добром у світі зла! Вдячність приносить глибокий мир у серце людини!

До такого сіяння нас закликає Євангеліє! В цій дії нам треба бути з одного боку щедрими, а з другої сторони уважними. Це з причини, щоб все нами засіяне попадало на врожайну територію, там де б воно могло помножитися. Щедрими, бо в ніякому разі не треба переставати діяти позитивно для інших. Уважними, бо можна роздавати тільки те, що ми самі сприйняли і пережили, це що ми здобули  працею над собою. Інакше ми будемо ширити вітер, а це не той елемент, на який інші зможуть опертися для дальшої дії.

Молімся особливо нині, щоб наше зерно вдячності було здоровим, добре посіяним і приносило плоди на благо всіх людей, які живуть з нами на цій Землі, а особливо в Україні. Амінь!

Коротко:

Наше зерно вдячності має бути здоровим, добре посіяним і приносити плоди.

Notre grain de reconnaissance doit être sain, bien semé et porter des fruits.

Боже слоло для Майдану # 49: Звітрілі суспільні відносини.

Покровителі дня 20 січня 2014

Собор. св. славного прор. Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/1/20

Боже слово для Майдану

Послання апостола Павла до Євреїв 11:17-23,27-31

17  Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав, 18  до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство»,19  думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ. 20  Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. 21  Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї. 22  Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості. 23  Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу. 27  Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить. 28 . Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров'ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних. 29 . Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились. 30  Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали. 31  Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула.

Євангелія від Марка 9:42-10:1

42  Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, - краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море. 43  І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, 44  де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. 45  І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, 46  де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. 47  І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, 48  де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 49  Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна - сіллю посолиться. 50  Сіль - добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!" 1  Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.
http://dyvensvit.org/bible-quote/%D0%84%D0%B2%D1%80%2011:17-23,27-31,%20%D0%9C%D1%80%209:42-10:1

Проповідь для Майдану

Приймім нинішні випробування як очищення нашого суспільного організму від забобонів, де на першому місці не завжди Бог, а Його замінники.

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/sets/49-20-01-14

Дорогі браття і сестри!

Дивне Боже слово, яке кожній людині у світі приносить потрібне йому світло у відповідний момент. Так само для нас українців, які по-різному сприймаємо Богом дану нам свободу. Апостол  Павло показує приклади поодиноких людей і цілих народів, які одержали щасливе майбутнє завдяки своїй вірі в Господа Бога! Для нас актуальний приклад Мойсея, «який не побоявся царського гніву», а також, те що: «вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали».

Наша віра в Бога і його всемогутність – це дуже важлива річ, бо вона сприяє нашій участі в Бозі! Вірю в Бога – я є Божим! Бо, якщо ми дійсно в Нього віримо, то ми діємо в Його полі, ми стаємо частиною Його світу! Тоді, ми можемо відшліфовувати свою совість, своє серце, через покаяння і несення своєї долі, свого хреста – ми можемо шукати Його волю, мати до Нього довір’я, та й іти серед труднощів цього світу, озброєних надією і впевненістю на віднайдення правди і гідності.

Коли, ми нині, дорогі брати і сестри, знаходимося в пошуку відповідей де шукати причини безладдя в Україні, то в першу чергу варто застановитися над якістю нашої віри. Чи це віра в Бога, чи вона наближає нас до Нього і приносить плоди для ближніх – людей за яких відповідаю, від яких залежу, яких зустрічаю? А можливо це віра в себе, в іншу людину, в справу, в традицію, в передання, в силу, - без безпристрасного входження в Божу ментальність? Може це не віра в Бога, а тільки підлаштування Бога до справи!

Наскільки інтенсивною буде наша віра в Бога, такою буде сила встановити добро в своєму середовищі – серці, родині, робочому місці, подвір’ї, селі ітд. Всяке недовір’я буде гальмом для дії в користь свого ближнього. Не вистарчає віра в перемогу добра над злом, щоб побороти зло і встановити добро – потрібна віра в Бога, Який благословить на перемогу добра!

Така віра мені потрібна, щоб я міг не «побоятися царського гніву»! Така віра – це не боятися втратити матеріальне благо задля правди, не боятися втратити кар’єру задля власної совісти, не побоятися піти за грати задля виконання імперативу своєї совісти!

Крім відповідної якості, наша віра повинна бути витривалою в часі – «Єрихонські мури впали по семиденнім обході». Як надовго нам вистарчає вірності й сопричастя з Богом, і віри, що Він нас особливо благословляє саме в моментах випробування  і переконання в тому, що якраз тут потрібна незвичайна вірність Йому, і дотримання Його заповідей любові, щоб разом з Ним пліч-о-пліч стати переможцем у поваленні мурів зла.

Євангелист Марко продовжує тему про необхідність віри для досягнення успіху. Він пояснює, що якість віри і витривалість, потрібно іноді досягати через хірургічне втручання в наш організм – «відтяти руку чи ногу». Настав час і для нашого народу відкинути все, що зігниле з його організму! Це з одного боку незвична ситуація, навіть тривожна, але вона сповнена великої надії на успіх. Для того ми творимо Майдани – щоб самим навернутися, щоб очистити наші суспільні відносини, щоб знову слово було похідне від Слова з великої літери – самого Христа, і свято від святого. І слово, і свято мають бути в нас моментами піднесення людського духу, зміцнення віри в Бога.

Такий стан нашої душі, нашої культури – це буде «сіль, яку ми будемо мати в собі і яка дозволить нам жити в мирі»! Щоб звітрілу сіль наших суспільних відносин, які відобразилися в перекривленій державній системі, знову приправити, потрібні жертва і вогонь – «Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна – сіллю посолиться». Приймім нинішні випробування як очищення нашого суспільного організму від забобонів, де на першому місці не завжди Бог, а Його замінники.

Молімося, щоб бути відкритими до Бога, щоб Він скріпив нашу віру і був єдиним нашим Богом! Щоб ми в скорому часі «єдиним серцем і устами» змогли прославляти Його вовіки!

Христос Рождається!