Дайте місце Божому гніву!

Зусилля кожного індивідуума полягають в тому, щоб видушувати із себе повноту кольору. Це треба робити в кількості і в насиченості. Тоді контрасти між темрявою, тінню і світлом будуть спостерігатися в громаді людей. А така ясність сприятиме моральній єдності народу і приведе до солідарності поодиноких членів для осягнення спільного добра.

Покровитель дня 7 липня 2014 року

Різдво пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/7/07

Боже слово

Послання апостола Павла до Римлян 12: 4-5, 15-21

4 Бо як в одному тілі маємо багато членів і всі члени не виконують ту саму роботу, 5 отак і ми: численні - одне в Христі тіло, кожен один одному член. 15 Радуйтеся з тими, що радуються; плачте з тими, що плачуть. 16 Між собою будьте одної думки, про високе не мудруйте, радше до покірного схиляйтеся; не будьте зарозумілі на себе. 17 Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро. 18 Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі. 19 Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву, написано бо: «Мені належить помста, я відплачу», - говорить Господь. 20 Але коли твій ворог голодує, нагодуй його; і коли має спрагу, напій його, бо, роблячи це, ти нагромаджуєш йому на голову розпалене вугілля. 21 Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром.

http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=rym#r12

Євангелія від Матея 12: 9-13

9 Звідти пішов Ісус в їхню синагогу. 10 А був там чоловік з сухою рукою. І вони питають його: “Чи можна зціляти в суботу?”, – щоб його обвинуватити. 11 Він же до них каже: “Чи є якийсь між вами, що, мавши одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? 12 А скільки ж: чоловік над вівцю вартісніший! Тим то й в суботу можна добро чинити.”

http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=mat#r12

Леонардо да Вінчі. Йоан Хреститель (1514-1516). Фрагмент

Коментар до слова

Не всі це розуміють, що здорові основи суспільного миру і порядку лежать в Богові і Його науці. Це тому, Бог спочатку повстав як Ісус Христос, із своїм Тілом, щоб згодом творити людину! Тіло Христове, яке вміщає в собі все людство, потім назвали Церквою. На такій основі, людина поступово виробила правила взаємного спілкування – соціальні умовності згідно досвіду життя і пошуку добра. А це було записано Богом в серці кожної Ним сотвореної людини. Сповнюючи таке покликання серця, людина відтворювала Тіло Христове, усвідомлювала собі свою гідність участі в самому Богові.

Апостол пише нам про благословенну різноманітність людей у світі, тобто в Тілі. Воно добре і прекрасно, що Бог сотворив нас іншими. Така різнобарвність, єдина, дозволяє нам допомогати Богові творити щасливі народи, бо вони теж творіння Господні! Зусилля кожного індивідуума полягають в тому, щоб видушувати із себе повноту кольору. Це треба робити в кількості і в насиченості. Тоді контрасти між темрявою, тінню і світлом будуть спостерігатися в громаді людей. А така ясність сприятиме моральній єдності народу і приведе до солідарності поодиноких членів для осягнення спільного добра.

Важлива ця наука для нас, бо показує, яка велика доброта Бога, що незалежно від нашого переконання, ми всі стаємо членами одного тіла, бо ми вже “в Христі”. Нелегко нам таку логіку зрозуміти, що зусилля для суспільного добра важне, але найважливіше є визнання нашого сотворіння Богом на свій образ і подобу.

Внаслідок такого порядку даного нам Богом для спільного добра, дуже важливими є звичаї народу і взаємні правила поведінки, які передаються із покоління в покоління, і які гарно записані в літературі. Це підримує загальну пошану до інших і добру гармонію у суспільстві. Традиційні, багатовікові способи взаємоспілкування потрібно відновлювати зокрема в часи коли державні закони в багатьох випадках втратили ефективність чесного регулювання конфліктів між членами суспільства.

Коли добросовісна людина пробує ці Божі методи, а вони не дають конкретного результату, настає спокуса шукати свій спосіб силового вирішення питання. Тут, апостол Павло чітко вчить: «Дайте місце Божому гніву, написано бо: “Мені належить помста, я відплачу”». А найважливіша людська справа – «не дозволити, щоб зло тебе перемогло, але перемагати зло добром». А це можна чинити, якщо помимо несправедливості, болю й пониження, таку людину нагодувати чи вилікувати. В цьому справжня вселенська перемога, яка приведе іншого до встиду і навернення.

Дорогі друзі! Шануймо кожну людину на світі, оскільки кожний для нас представляє самого Ісуса Христа! Це найголовніше наше завдання після пошани, принесеної єдиному Богові-сотворителеві! Все решта немає ніякого важливого значення і має підпорядковуватися цій істині! Так, Господи, вчини в нашому житті за нашою згодою й участю! Амінь!

Євхаристія життя.

Покровителі дня 19 червня 2014

Торжественне поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа. Прп. Висаріона, чудотворця прп. Іларіона Нового, ігумена Далматської обителі, ісп.

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/6/19

Боже слово

Перше послання апостола Павла до Корінтян 11:23-32

23 Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб 24 і, віддавши подяку, розламав і сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин.» 25 Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин.» 26 Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде. 27 Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. 28 Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. 29 Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п'є. 30 Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають. 31 Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. 32 Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом.

Євангелія від Йоана 6:48-54                                                                                                                   48 Я - хліб життя. 49 Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли. 50 Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. 51 Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу.» 52 Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» 53 А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. 54 Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.                                                                                      http://dyvensvit.org/bible-quote/1%20%D0%9A%D1%80%2011:23-32,%20%D0%99%D0%BE%206:48-54

Коментар до слова

Обов'язковим доповненням до тіла Ісуса Христа є тіло моєї спільноти - нинішньої України! Його треба зміцнювати конкретними ініціативами, які вимагають від нас жертви і любові.

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/190614a

Святе Письмо нам змальовує картину Євхаристії, як динамічну участь у спільній Боголюдській справі! Мова про спільну трапезу, спільний дім, спільне ділення. Апостол Павло настоює, що дуже важливою передумовою Причастя є існування духа спільноти. І він каже так: «Хай кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п'є». Тут апостол має на увазі, що неможливо чесно приступати до Причастя і не ділитися своїми дарами, своїми талантами із громадою, серед якої відбувається Господня трапеза. 

Хотів, в цьому особливому часі, який переживає наша Батьківщина Україна, наголосити на висловах: «випробувати себе» та «розрізняти Господнє тіло». Ці слова досить чітко показують, що християнин має постійно перевіряти себе щодо своєї віри і братерської любові в громаді.

Застановімся нині разом, як ми «розрізняємо Господнє тіло»?

Для того почнімо із питання: що для нас нині є громада-спільнота в часі війни? Коли ми творили Майдан – відповідь була очевидною, що наша спільнота – це Майдан по цілій Україні. Зараз, коли нашу Батьківщину Росія старається розшматувати – нам також має бути ясним, що наша спільнота – це Україна.

А що це означає для нас нині вірити? Коли йде мова про віру – це стосується зокрема Господа Бога і нашого особистого відношення до Нього. Потрібно відповісти позитивно на питання: чи я справді Бога визнаю за Бога і тому виконую Його заповіді? Чи, натомість, знаходжу замінники Бога, коли уважаю, що немає часу на Бога і не пора зараз дотримуватися деяких заповідей, бо час спішить. Замінниками Бога можуть ставати все що завгодно навіть Батьківщина. Чи я в цей період випробування бачу позитивні нові ініціативи очищення від минулого дволиччя в суспільстві? Чи я своєю особистою жертвою це підтримую? Чи я готовий в малих деталях життя бути до кінця чесним і прозорим?

Коли мова йде про «братерську любов», то запитую себе, чи мене не гризуть злоба, байдужість, скупість, зневіра, недовіра в перемогу добра над злом, незалежно від сили зла. Чи я підставляю своє плече до всього, що вважаю позитивним у цій боротьбі? Чи я щодня молюся, щоб бути знаряддям Божої волі, Божої любові?

Щоб на кінець з’ясувати наші думки скажемо так: Життя вічне ми знаходимо в Євхаристійного Ісуса і споживанні Його Тіла й Крови. Це життя потрібно постійно підживлювати. Для цього потрібно регулярно причащатися в час Літургії, бо такою є природа самої святої Вечері. Інакше вечеря не вечеря, а життя в його повному Божому розумінні відсутнє.

Іншим таким самим і обов’язково доповнюючим образом тіла Ісуса Христа є тіло моєї спільноти, це нинішня Україна. Її треба зміцнювати конкретними ініціативами, які вимагають від нас жертви і любові.

Таким чином, дорогі браття і сестри, щоб дійсно причащатися Тіла й Крови Ісуса Христа треба полюбити, прийняти і доторкнутися Його двох невід’ємних складових частин. Просім Господа Бога, щоб ми дійсно причащалися на таке вічне життя в Бозі, що починатиметься в наших серцях і провадитиме всіма стежками України і світу.

Боже слоло для Майдану # 49: Звітрілі суспільні відносини.

Покровителі дня 20 січня 2014

Собор. св. славного прор. Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/1/20

Боже слово для Майдану

Послання апостола Павла до Євреїв 11:17-23,27-31

17  Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав, 18  до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство»,19  думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ. 20  Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. 21  Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї. 22  Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості. 23  Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу. 27  Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить. 28 . Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров'ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних. 29 . Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились. 30  Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали. 31  Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула.

Євангелія від Марка 9:42-10:1

42  Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, - краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море. 43  І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, 44  де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. 45  І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, 46  де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. 47  І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, 48  де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 49  Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна - сіллю посолиться. 50  Сіль - добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!" 1  Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.
http://dyvensvit.org/bible-quote/%D0%84%D0%B2%D1%80%2011:17-23,27-31,%20%D0%9C%D1%80%209:42-10:1

Проповідь для Майдану

Приймім нинішні випробування як очищення нашого суспільного організму від забобонів, де на першому місці не завжди Бог, а Його замінники.

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/sets/49-20-01-14

Дорогі браття і сестри!

Дивне Боже слово, яке кожній людині у світі приносить потрібне йому світло у відповідний момент. Так само для нас українців, які по-різному сприймаємо Богом дану нам свободу. Апостол  Павло показує приклади поодиноких людей і цілих народів, які одержали щасливе майбутнє завдяки своїй вірі в Господа Бога! Для нас актуальний приклад Мойсея, «який не побоявся царського гніву», а також, те що: «вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали».

Наша віра в Бога і його всемогутність – це дуже важлива річ, бо вона сприяє нашій участі в Бозі! Вірю в Бога – я є Божим! Бо, якщо ми дійсно в Нього віримо, то ми діємо в Його полі, ми стаємо частиною Його світу! Тоді, ми можемо відшліфовувати свою совість, своє серце, через покаяння і несення своєї долі, свого хреста – ми можемо шукати Його волю, мати до Нього довір’я, та й іти серед труднощів цього світу, озброєних надією і впевненістю на віднайдення правди і гідності.

Коли, ми нині, дорогі брати і сестри, знаходимося в пошуку відповідей де шукати причини безладдя в Україні, то в першу чергу варто застановитися над якістю нашої віри. Чи це віра в Бога, чи вона наближає нас до Нього і приносить плоди для ближніх – людей за яких відповідаю, від яких залежу, яких зустрічаю? А можливо це віра в себе, в іншу людину, в справу, в традицію, в передання, в силу, - без безпристрасного входження в Божу ментальність? Може це не віра в Бога, а тільки підлаштування Бога до справи!

Наскільки інтенсивною буде наша віра в Бога, такою буде сила встановити добро в своєму середовищі – серці, родині, робочому місці, подвір’ї, селі ітд. Всяке недовір’я буде гальмом для дії в користь свого ближнього. Не вистарчає віра в перемогу добра над злом, щоб побороти зло і встановити добро – потрібна віра в Бога, Який благословить на перемогу добра!

Така віра мені потрібна, щоб я міг не «побоятися царського гніву»! Така віра – це не боятися втратити матеріальне благо задля правди, не боятися втратити кар’єру задля власної совісти, не побоятися піти за грати задля виконання імперативу своєї совісти!

Крім відповідної якості, наша віра повинна бути витривалою в часі – «Єрихонські мури впали по семиденнім обході». Як надовго нам вистарчає вірності й сопричастя з Богом, і віри, що Він нас особливо благословляє саме в моментах випробування  і переконання в тому, що якраз тут потрібна незвичайна вірність Йому, і дотримання Його заповідей любові, щоб разом з Ним пліч-о-пліч стати переможцем у поваленні мурів зла.

Євангелист Марко продовжує тему про необхідність віри для досягнення успіху. Він пояснює, що якість віри і витривалість, потрібно іноді досягати через хірургічне втручання в наш організм – «відтяти руку чи ногу». Настав час і для нашого народу відкинути все, що зігниле з його організму! Це з одного боку незвична ситуація, навіть тривожна, але вона сповнена великої надії на успіх. Для того ми творимо Майдани – щоб самим навернутися, щоб очистити наші суспільні відносини, щоб знову слово було похідне від Слова з великої літери – самого Христа, і свято від святого. І слово, і свято мають бути в нас моментами піднесення людського духу, зміцнення віри в Бога.

Такий стан нашої душі, нашої культури – це буде «сіль, яку ми будемо мати в собі і яка дозволить нам жити в мирі»! Щоб звітрілу сіль наших суспільних відносин, які відобразилися в перекривленій державній системі, знову приправити, потрібні жертва і вогонь – «Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна – сіллю посолиться». Приймім нинішні випробування як очищення нашого суспільного організму від забобонів, де на першому місці не завжди Бог, а Його замінники.

Молімося, щоб бути відкритими до Бога, щоб Він скріпив нашу віру і був єдиним нашим Богом! Щоб ми в скорому часі «єдиним серцем і устами» змогли прославляти Його вовіки!

Христос Рождається!