Спірні питання до священика №2 – Матері і тати – колаборанти!

В нашій великій парафії святих Володимира і Ольги багато свідомих людей… В нас однак є ще інші вірні! Існує така категорія матерів і татів, які не пускають своїх синів на війну... 

Висилати свого сина на війну – це народити для себе і Батьківщини людину слова і діла. Саме так, у важких і небезпечних умовах життя творяться лицарі духа. Таке народження має величезне значення для формування нового здорового суспільного тіла нації. Оборонна війна українців, які захищаються від російської військової і моральної навали є благословенна всіма українськими Церквами. Кожний український християнин має сприяти, щоб таке святе діло було успішним і привело до довготривалого миру в Україні і довкола неї. Йдеться про мир українських сердець, про спокій душі і суспільну злагодженість. Кожний нехай сповняє свій малий обов’язок, а Бог посприяє усім: хто молиться, хто постить, хто не критикує, хто благословляє, хто переконує, хто збирає продукти, хто перевозить матеріал, хто симпатизує, хто дарує гроші, хто підвищує дух здоровим гумором, хто зупиняє дезінформацію, хто сам йде на війну, хто народжує дитину, хто благословляє сина чи дочку… Кожна частина тіла дуже важлива і потрібна, щоб все функціонувало злагоджено для його життя.

В нашій великій парафії святих Володимира і Ольги у Львові багато свідомих людей  – а зокрема медперсонал, волонтери і військовозобов’язані.  Ми дякуємо Богові, що Він нас так благословив, що ми відкриваємо до Нього своє серце, коли потрібна допомога ближньому! Це частина нашого дихання, нашого буття, така наша гідність!

В нас однак є ще інші вірні! Існує така категорія матерів і татів,  які не пускають своїх синів на війну, щоб вони захищали нашу спільну хату від нападу бандитів, які хочуть її захопити. Такі (також наші) матері і тати, на практиці не вірять в те, що Бог всемогутній, Він «усе сотворив і всім управляє» і, що «Бог кулі носить». В них відсутній батьківській інстинкт, який має як взірець Бога Отця, що «так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто увірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне (Ів. 3,16)». Цьому сприяє моральна деградація суспільства, подвійні стандарти, дріб’язковість бачення майбутнього, відсутність Божої благодаті…

Думаю, що з різних причин це дуже зле, що такі вірні є в Церкві і Державі. Першу тривогу я вбачаю в тому, що такі свідомі дії матерів і татів є ясним злочином супроти себе, синів і Батьківщини. Діючи таким чином, вони сприяють моральному каліцтву сина, що є більшою бідою ніж евентуальна фізична неповносправність. Такі матері і тати роблять з власних синів імпотентів, недомужчин і недоумків. Через хабарі, вони поширюють гнійну гангрену серед війська, руйнують найважливішу інституцію країни із нутра і тим чинять зраду Батьківщини. Внутрішній ворог більш небезпечний ніж зовнішній, а в цьому випадку наші люди виступають ними.

Таке зло батьків розчиняє інтегральність нації. Його складових дуже багато: зло наміру, зло змови, зло намови, зло збирання хабара, зло спокуси, зло підкупу, зло протизаконної дії, зло злочину... Зло дезінтеграції плюсується до зла агресора – такі матері і тати – зрадники і вбивці. Вони не захищають життя, вони його вбивають! Вони кажуть, що вони це роблять для захисту життя сина, але вони не розуміють, що життя людини – це не тільки вимір немічного тіла, яке нині здорове, а завтра кволе. Вони лише дивляться на обмежену фізичну частину життя, яка без духовного компоненту не є життям, яке Бог доручив людині! Де суспільна складова, де гонор мужчини, де християнська позиція, де праця над собою… Нажаль треба сказати, страшну правду: такі сини не потрібні новій Україні. Вони є матеріалом для дальшого успішного зомбування злими силами. Вони не зможуть бути людьми честі, людьми слова… Вони не зможуть захищати своїх жінок, дітей, матерів від злодія душ – диявола…

Церква строго засуджує аборти, бо це злочин проти життя. Уникання захисту Батьківщини в моменті смертельної для неї небезпеки – це також злочин проти життя. На мою думку, нечесні, брудні, підлі дії для оминання відповідальності за Україну – це відмова в любові до батька-матері, що є грубим порушенням четвертої заповіді Божої, що теж засуджується Церквою! Таким людям, поки вони не покаються і не направлять нанесеної шкоди, не можна уділяти Таїнства Сповіді! І оскільки вони не знаходяться в стані Божої благодаті їм заборонено приступати до Євхаристії.

Працюймо не так для того, щоб їх переконувати, а для того, щоб творити нові вогнища життя. А воно – життя, все розкладе на свої місця.

Ці слова звучать гостро і безкомпромісно, але підчас війни немає місця для сірої невизначеності. Представлена позиція така, не тому, що Церква жорстока, але з причини, що час безкомпромісний і категоричний. Зараз не можна нікому відсиджуватися, а треба вибирати біле, або… піддаватися чорному!

Зображення

http://theatredelours.typepad.fr/.a/6a01156f98f22b970c0120a6a03504970c-pi