Чинити добро… ворогові!

Покровителі дня 22 червня 2014 року

Кирила, архиєп. Олександрійського

Всіх святих землі Української (святкує Православна Церква)

Неділя 2-га по Зісланні Святого Духа. Глас 1

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/6/22

Боже слово

Послання апостола Павла до Римлян 2:10-16

¹⁰  Слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро: юдеєві перше, а потім грекові, ¹¹  бо Бог не вважає на особу. ¹²  Бо ті, що згрішили поза законом, поза законом і згинуть; а ті, що згрішили під законом, будуть суджені законом. ¹³  Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються. ¹⁴  Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши закону, самі собі закон; ¹⁵  вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, - ¹⁶  в день, коли Бог, згідно з моєю Євангелією, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.

Євангелія від Матея 4:18-23

¹⁸  А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: ¹⁹  “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.” ²⁰  І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. ²¹  Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. ²²  Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним. ²³  І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі.

http://dyvensvit.org/bible-quote/%D0%A0%D0%BC%205:17-6:2,%20%D0%9C%D1%82%209:14-17

Коментар до слова

Ми змогли побачити світло у темряві, позитив в негативі, педагогічність у випробуванні, ми змогли розрізнити зло від бідної злої людини, ми навчилися бачити зло в собі і розуміти, що звідси треба розпочати, щоб знищити зло в сусідові. Ми зрозуміли, що якщо ми будемо чисті серцем, то нам призначене Царство Небесне не десь колись, а вже тут на нашій українській землі.

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/220614a

Всякий конфлікт є небажаним, але для мудрих людей і народів – це випробування на зрілість. Ця зрілість полягає в тому, щоб шукати нагоду для примирення, а не привід для розпалювання ненависті. Коли відкинуті атаки ворога, коли захищене власне життя, коли утверджені позиції, – тоді треба наполегливо пропонувати і чинити добро… ворогові.

Не всім ця логіка підходить; це однак спосіб мислення апостола Павла: «слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро: юдеєві (українцеві) перше, а потім грекові (росіянинові), бо Бог не вважає на особу».

Важливо є нам всім пам’ятати ці фундаментальні основи Божого провидіння для всіх народів і груп людей у світі. Кращими, і за це переможними, будуть не ті, які найбільше шкоди завдадуть іншим, найкраще перебрешуть противника, а ті, які почують і зрозуміють голос Божий «написаний в їхньому серці, як свідчать їм їхнє сумління і думки». А запитаєте, яка має бути поведінка тих, які втратили совість, які вже не є, чи не були ніколи християнами? Вони мають поводитися із «вороженьками», як це роблять із улюбленими «членами сім’ї». А для християн є тільки один закон, одне об’явлення, як діяти – це закон любові Господа нашого Ісуса Христа.

Те, що тут сказано є простим і відноситься до щирих і гарячих сердець. Євангеліст Матей змальовує нам портрет апостола – це люди, які трудяться, мають своїх друзів і сім’ї, розуміють ціну роботи, слова, посілості. Вони, однак, завжди готові послужити ближньому і ніколи не відгороджуються парканами від суспільства. Це ентузіасти, які не дуже аналізують, а бачачи доцільність – негайно це виконують. Святе Письмо нам передає: «Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним». Це мені нагадує тисячі українців, які все покинувши, поїхали в Київ на Майдан, або чисельні мужчини всякого віку, які стояли в черзі перед воєнкоматами, для того, щоб захистити Батьківщину, тобто послужити незахищеній вдові!

Ті прості українці потім ходили по всій Україні, як апостоли по Галілеї й передавали позитивні сигнали про те, що ми є народом, який вибраний, бо ми не тільки хочемо, не тільки заявляємо, але й ідемо Господніми стежками. Не завжди ми вміємо говорити, не завжди правильно помолитися, але ми зуміли «звістити Добру Новину про Царство й вигоювати всяку хворобу й недугу в народі» через наше добровольство, нашу добродійність і велике уповання на Бога, що є Богом миру і любові.

Ми змогли побачити світло у темряві, позитив в негативі, педагогічність у випробуванні, ми змогли розрізнити зло від бідної злої людини, ми навчилися бачити зло в собі і розуміти, що звідси треба розпочати, щоб знищити зло в сусідові. Ми зрозуміли, що якщо ми будемо чисті серцем, то нам призначене Царство Небесне не десь колись, а вже тут на нашій українській землі.

За це все нині дякуємо Богові. Оскільки, ми переконані, що Він єдиний є джерелом Життя і всякої Благодаті, очищуймося від всякої лжі і невинним серцем приступімо до Нього, знаючи, що Він дарується кожному, хто таким чином приходить до Причастя в Святій Літургії. Тим самим наповнюючи нас Правдою і Надією, «Славою і честю, і миром».