Показ дописів із міткою Щастя. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Щастя. Показати всі дописи

19.01.14

Боже слоло для Майдану # 48: Йордан в наших жилах.

Покровитель дня 19 січня 2014


Боже слово для Майдану

Послання апостола Павла до Тита 2:11-14;3,4-7
11  Бо Божа благодать з'явилася спасенна всім людям 12  і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, 13  чекаючи блаженної надії і славного з'явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, 14  який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл. 4  Та коли з'явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, 5  він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа, 6  якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, 7  щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного.


Євангелія від Марка 3:13-17
13  Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; 14  але Йоан спротивлявся йому, кажучи: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” 15  Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив його. 16  А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. 17  І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав.”
http://dyvensvit.org/bible-quote/%D0%A2%D0%B8%D1%82%202:11-14;3:4-7,%20%D0%9C%D1%82%203:13-17

Проповідь для Майдану

Cильний - це не той, хто поглядом може покласти на лопатки, а цей, що усмішкою своєю може підняти з колін. 

Дорогі браття і сестри!
Свято Богоявлення також називається Просвіщенням. Дійсно, на нас всіх сходить з неба благодать, світло Боже. Зв’язок з водою і цілою природою тут важливий і багатомовний.
Для того, щоб зустріти Бога потрібно, щоб Сотворитель цього захотів. І справді апостол Павло пише, що: “Божа благодать з’явилася всім людям”. Це значить всім. Всім, то всім, зі всіх сторін родинних і суспільних розподілів. Зі всіх сторін людських барикад люди чинять гріхи і всім є пропозиція амністії яку дає Святий Дух, джерело Божої енергії, оскільки “Він спас нас не ради діл справедливости”.
Як природа є різною, але все працює на славу Бога, як води зливаються від джерела через ріку до моря, від хмари до землі, і знову з джерела витікає, так Просвіщення вказує нам, що тільки задля того, що ми всі різні, можемо ставати однією родиною, спільнотою і через об’єднання із іншими людьми осягати щастя. Це щастя – це зустріч із Ісусом Христом через діалог з людиною.
Як Ісус прийшов до Йоана в Йордан-ріку, так ми повинні ходити до інших людей, щоб при зустрічі з ними наступало завжди нове Богоявлення. Боязнь, апатія, встид – недобрі тут порадники. Йоан не хотів Ісуса хрестити, а що Господь йому каже? “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду”. Йоан, що був вже відомим і шанованим суспільним діячем просто послухався Його!
Де ми стоїмо нині?! Чи обираємо образ Христа, який натхненний Духом йде щоб зустрічати свого Отця через добру справу, допомогу, молитву разом з іншими? Чи ми вміємо йти до всіх, кому потрібно допомогти незалежно від їхнього релігійного чи політчного переконання? Чи ми вміємо всіх притягати до доброї справи, і не знеохочувати, виганяти чи ізолювати їх, не сприйнявши їхнє вільнедумство?
Якщо ми нині ближче до Йоана – чи ми приймаємо добрі пропозиції інших людей, чи ми гуртуємося під керівництвом інших, чи ми належимо до громади і активно виконуємо своє завдання – хоч не до кінця із ним згідні чи розуміємо. Чи ми зразу слухаємо голос нашого серця, коли воно нам підказує комусь подати руку, перепросити, похвалити – а може ми не заперечуємо, але відкладаємо, а потім минає нагода і вже немає і не буде так потрібного діла для творення спільноти.
Дорогі браття і сестри! Сильний – це не той, хто поглядом може покласти на лопатки, а цей, що усмішкою своєю може підняти з колін. Лише крокуючи ногами, подаючи собі руки, дивлячись в очі один одному, обмінюючись усмішками, підставляючи не ногу, а плече, ми почуємо голос з неба – це син (дочка) мої улюблені, - почуємо не про себе, а про іншого – гарну Божу дитину.
Але чудо Об’явлення полягає в тому, що й друга особа почує цей сам голос про нас.
Тим самим Дух Святий постійно надає нових можливостей для глибокої, чистої радости, яка буде струмувати в наших душах і тілах, як священна йорданська вода Богоявлення Отця, Сина і Святого Духа. Амінь. Амінь. Амінь. Алилуя!

Христос Раждається!

16.01.14

Боже слоло для Майдану # 44: Скільки ще чекати?

Покровителі дня 16 січня 2014

прор. Малахії, мч. Гордія

Боже слово для Майдану

Послання апостола Павла до Євреїв 10:35-11:7


Проповідь для Майдану

Для того, щоб сягнути щастя треба вірити! Віра - доказ речей невидимих. Все це має теж пройти через воскресіння. Яка наша смерть і воскресіння?

Дорогі браття і сестри!
Всяка боротьба за високі цілі не може бути короткотривалою і має продовжуватися в часі. Скільки чекати до зрілості, невідомо; потрібні довір’я і терпеливість.
Найвища ціль до якої людина покликана – це осягнення вічного життя в небі. “Запорукою того, чого сподіваємося є віра”, вона допомагає нам вже жити сподіваним майбутнім, вже отримувати повноту свого буття. “Віра – доказ речей невидимих”.
Апостол Павло – реаліст і знає, що супроти матеріальних потреб, економічного порядку у світу, всяких наших поразках на різних полях – все негативне з чим щоденно зустрічаємося, легко зневіритися і призабути, що ми “повстали із невидимого”. А оскільки Бог нас сотворив для себе, то “невидиме” є нашою ціллю і немає куди “відступати собі на погибель”. Для допомоги собі треба Богові приносити угодну жертву – не таку як Каїн, а подібну до Авеля. Апостол ще додає, що “без віри не можливо подобатися Богу”. Ми, християни пам’ятаймо про це і будьмо завжди “в контакті”! Для цього, щоб це правильно сповнити маємо багато прикладів із життя святих не тільки біблійних, а й з нашого життєвого досвіду – хоч би світлих членів нашої родини!
Євангелист Марко пропонує щоденно себе запитувати “а що означає «воскреснути з мертвих»”? І пригадує, що неминуче для того треба “багато вистраждати й бути погордженим”. Чи таке буває в нашому житті, що ми відчуваємо якусь реальну зміну, метаморфозу?
Запитуймо себе нині, дорогі браття і сестри, яке наше терпіння, яка наша болячка і на якому етапі боротьби ми знаходимося, чи ми “відступаємо собі на погибель” чи нас далі провадить “довір’я у велику нагороду”? Чи ми в одному чи другому положенні, чи ми по середині, не так важливо для майбутнього.
Важливо куди ми прямуємо! До неба чи до пекла? Молімся, щоб віра і терпеливість не відступали, а задля воскресіння Ісуса Христа, щодня більше, утверджувалася в наших серцях і умах.

Христос Раждається!