Боже слоло для Майдану # 44: Скільки ще чекати?

Покровителі дня 16 січня 2014

прор. Малахії, мч. Гордія

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/1/16

Боже слово для Майдану

Послання апостола Павла до Євреїв 10:35-11:7

Євангелія від Марка 9:10-16
http://dyvensvit.org/bible-quote/%D0%84%D0%B2%D1%80%2010:35-11:7,%20%D0%9C%D1%80%209:10-16

Проповідь для Майдану

Для того, щоб сягнути щастя треба вірити! Віра - доказ речей невидимих. Все це має теж пройти через воскресіння. Яка наша смерть і воскресіння?

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/16-01-14

Дорогі браття і сестри!

Всяка боротьба за високі цілі не може бути короткотривалою і має продовжуватися в часі. Скільки чекати до зрілості, невідомо; потрібні довір’я і терпеливість.

Найвища ціль до якої людина покликана – це осягнення вічного життя в небі. “Запорукою того, чого сподіваємося є віра”, вона допомагає нам вже жити сподіваним майбутнім, вже отримувати повноту свого буття. “Віра – доказ речей невидимих”.

Апостол Павло – реаліст і знає, що супроти матеріальних потреб, економічного порядку у світу, всяких наших поразках на різних полях – все негативне з чим щоденно зустрічаємося, легко зневіритися і призабути, що ми “повстали із невидимого”. А оскільки Бог нас сотворив для себе, то “невидиме” є нашою ціллю і немає куди “відступати собі на погибель”. Для допомоги собі треба Богові приносити угодну жертву – не таку як Каїн, а подібну до Авеля. Апостол ще додає, що “без віри не можливо подобатися Богу”. Ми, християни пам’ятаймо про це і будьмо завжди “в контакті”! Для цього, щоб це правильно сповнити маємо багато прикладів із життя святих не тільки біблійних, а й з нашого життєвого досвіду – хоч би світлих членів нашої родини!

Євангелист Марко пропонує щоденно себе запитувати “а що означає «воскреснути з мертвих»”? І пригадує, що неминуче для того треба “багато вистраждати й бути погордженим”. Чи таке буває в нашому житті, що ми відчуваємо якусь реальну зміну, метаморфозу?

Запитуймо себе нині, дорогі браття і сестри, яке наше терпіння, яка наша болячка і на якому етапі боротьби ми знаходимося, чи ми “відступаємо собі на погибель” чи нас далі провадить “довір’я у велику нагороду”? Чи ми в одному чи другому положенні, чи ми по середині, не так важливо для майбутнього.

Важливо куди ми прямуємо! До неба чи до пекла? Молімся, щоб віра і терпеливість не відступали, а задля воскресіння Ісуса Христа, щодня більше, утверджувалася в наших серцях і умах.

Христос Раждається!