Боже слово
Послання апостола Павла до Римлян 7:1-13
1 Хіба не знаєте, брати, - я тим говорю,
які знають закон, - що закон панує над людиною, поки вона живе? 2
Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв'язана (з ним) законом; а коли помре
чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. 3
Тим то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане
(жінкою) іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не
буде перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові. 4
Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати
іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. 5
Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в
членах наших, щоб приносити плід смерти. 6
Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов
в'язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно з старим законом. 7 Що
ж скажемо? Що закон - гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через
закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: «Не пожадай!» 8
Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без
закону гріх - мертвий. 9 І я колись жив без закону. Та коли прийшла
заповідь, гріх ожив, 10 а я умер; так то заповідь, що мала б бути мені
на життя, стала мені на смерть. 11 Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене
і вбив нею. 12 Все ж таки закон святий, і заповідь свята, і
праведна, і добра. 13 Значить, те, що добре, принесло мені смерть?
Ніколи! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав
мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.
Євангелія від Матея 9:36-10:8
36 Він, бачивши юрми народу, милосердився
над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. 37
Тоді він каже своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало. 38
Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.” 1
Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб
їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. 2
Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій,
брат його; Яків, син Заведея, та Йоан, брат його; 3
Филип та Вартоломей; Тома й Матей, митар; Яків, син Алфея, і Тадей; 4
Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що й зрадив його. 5
Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: “У дорогу до поган не пускайтесь і в
самарійські міста не заходьте. 6 А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. 7
Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. 8
Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів
виганяйте. Даром прийняли, даром давайте.
Коментар до слова
Божа ласка приносить кінець самообмані. Це не тому, що
закон і заповідь погані, а тому, що вони сприяють, щоб людина сама себе
обманювала і тільки сповнювала зовнішній етикет, відключаючи свою совість і
голос серця. Тоді земля, а особливо Батьківщина, стає небом.
https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/230614a
Апостол Павло подає нам прекрасну науку про закон, заповідь,
гріх, і ласку! Це для нас важливо, оскільки в нашому суспільстві ми маємо
частину громадян, які назовні є шанувальниками закону, а насправді шукають
шпарин, щоб його не дотримуватися. Ми знаємо, що кожна людина народжується під
законом, про це й написано в Святому Письмі.
Це значить, що всі ми якось оформлені в систему правил чи умовностей
залежно від своєї родини і суспільства. Ми спочатку того навіть не свідомі,
однак з часом приходить пізнання того, що справді означають ці закони і яку
вони дійсну глибоку цінність мають і який спосіб поведінки вони диктують – це є
заповідь. Через сполучення закону із заповіддю людина вже знає, коли вона чесно
діє, а коли лукавить. Чи вона чесно діє згідно духу закону, чи по-інакшому, все
сповнює на зовні, або перед людьми, а в глибині свого серця і секреті
непрозорості – вона лукавить і грішить.
Божа ласка приносить кінець
самообмані. Це не тому, що закон і заповідь погані, а тому, що вони сприяють,
щоб людина сама себе обманювала і тільки сповнювала зовнішній етикет,
відключаючи свою совість і голос серця. Коли натомість заворушуються і
починають бриніти струни любові, то людині вже не потрібний закон чи заповідь,
щоб діяти, а сама ласка Божа її провадить дорогами землі. Тоді земля, а
особливо Батьківщина, стає небом.
При цих міркуваннях ми бачимо силу
гріха, який настільки хитрий, що послуговується, в принципі, добрим законом,
щоб нас обманути.
Так, що, дорогі християни, відкиньмо
нині всякі умовності і просімо Господа щирості серця, щоб завжди Його приймати,
щоб Він міг ціле наше єство оживотворяти. Молімося, що ми ставали такими
послідовниками-робітниками на ниві землі України нині і всім казали, що:
«Царство Небесне – близько». Працюймо над тим, щоб допомагати Христові
«оздоровляти недужих, воскрешати мертвих, очищувати прокажених, бісів
відганяти». Він таких помічників потребує, Він нас кличе до цієї місії,
відкликаймося до цього високого ідеалу, щоб ми, хоч немічні, але щирі, могли
«даром прийнявши, даром давати»! Амінь
Немає коментарів:
Дописати коментар