Ідеологічні принципи діяльності «Обнови» на базі «Основних Принципів Товариств “Обнова”»

Михайло Димид

с. Заздрість, Теребовлянського р-ну, Тернопільської обл.

Федераційний інтеграційно-вишкільний табір «Обнови»

31.07.2014

Ідеологічні принципи діяльності «Обнови»

на базі «Основних Принципів Товариств “Обнова”»

Слава Ісусу Христу! Дорогі друзі!

Для мене є честю виступити на Федераційному інтеграційно-вишкільному таборі «Обнови» в с. Заздрість, із доповіддю про "Ідеологічні принципи діяльності «Обнови» на базі «Основних Принципів Товариств “Обнова”»".

Така радість з кількох причин: 1. Йде велике очищення українського народу і народження нової держави українців задля жертви невинних людей на Майдані і збройної та інформаційної війни Росії проти України. Зло стало явним, а це вимагає від кожного ставати по один чи другий бік барикад – нема вже місця для літеплих.

2. Село Заздрість – це колиска великого патріарха Йосифа (Сліпого) учнем якого, я був у Римі. Я горджуся, що Він особисто мене знав і клопотався про моє виховання і освіту. Особливо мені приємно згадати, що Блаженніший дуже тішився й хвалився моєю суспільною діяльністю, як голови Союзу Українських Студентських Товариств Європи.

3. Ви мене покликали бути співавтором «Основних Принципів Товариств “Обнова”» і я тому дуже радий, бо вважаю, що цей документ набагато перевищує межі «Обнови», і стане підвалиною нової еклезіології нашої Київської помісної Церкви та спричиниться до нового розуміння її покликання у вселенській Церкві. Не дарма, хтось з Вас, що остаточно редагував текст «Основних Принципів Товариств “Обнова”», який представлений Блаженнішому патріархові Святославу на благословення, приписав великий уривок моїх слів патріархові Йосифові. Я почну від того ідеологічного пасажу.

Читаймо у Вступі:

«Патріярх Йосиф писав про статут “Обнови”: «Щоб зберегти і засвідчити однозгідність дії й ідейно-духову єдність усіх товариств “Обнова”, незалежно від краю їх існування, треба, щоб усі товариства працювали на основі одного статуту[»][1]. Для цього теж варто взяти до уваги особливий характер товариств “Обнова”. Ці товариства – це вірні миряни Помісної Київської Церкви Римського Сопричастя, яку ми нині офіційно називаємо Українська Греко-Католицька Церква.Факт цієї приналежності визначає окрему місію вірного у Вселенській Церкві. Та місія позначена такими основними вихідними міркуваннями: це Церква Київська, яка в своїй природі є єдиною із православними; це Церква, якої традиція означає час спільного життя із нині поділеними братами; це Церква, яка зазнавала мучеництва, починаючи від страстотерпців Бориса і Гліба по нинішній день; це Церква-Матір, якої дочки розповсюджені по вселенній; це Церква, яка завжди була православно-католицькою у вірі; це Церква, яка завжди спасала своїх вірних, незважаючи від юрисдикційної приналежності; це Христова Церква, через яку можна і потрібно переживати Вселенськість, в якій першим архиєреєм є Намісник св. Петра, Римський Папа.»

 

Мені здається, що це дуже гарний текст! Він визначає минуле, сучасність і майбутність! Він починає від святих Бориса і Гліба, які загинули жорстокою смертю із рук своїх братів, але їх не зненавиділи! Він нам пригадує, що наступного 2015 року буде тисячоліття від надзвичайного свідчення любові цих Київських князів. Нам варто конкретно готуватися до цієї дати,маючи при тому ясну християнську ціль – вимолювання миру для нашої Батьківщини, вироблення автохтонного християнського стилю для майбутніх провідників України, підкріплення духу гідності та свободи, який відновився в мільйонах молодих українців задля Майдану. Це перший наголос на ідеологічну працю для близького майбутнього. Текст Вступу наголошує, що для успішного проведення такої праці, ми повинні розуміти, що в нас є одне минуле із конфесійно православними християнами України і що УГКЦ сама по собі, без них, неповноцінний гравець на вселенському рівні. Для цього написано, що Українська Греко-Католицька Церква – це «Помісна Київська Церква Римського Сопричастя». Ювілей тисячоліття небесного народження князів Бориса і Гліба – це Богом дана нагода знову пережити автентику Київського християнства – в Христовому мирі, відкритості до світу і любові до ворога.

Друга думка, яка мені виглядає дуже актуальною і виходить прямо із основної мети «Обнови», висловлена в п. 3. Там так написано:

«Товариства “Обнова” мають за мету і завдання: Старатися, щоб учасники товариства чітко усвідомлювали собі всесвітній засяг Христової Церкви і цікавилися післанництвом та проблемами різних частин світу, старалися розв’язувати їх, зміцнюючи почуття єдності та братньої любові поміж народами різних рас, культур та релігій.»

Як Вам, дорогі обновляни здається? Про кого тут мова? Що діється в Україні останні три століття? Звідки йде нашестя? Думаю, що ми, в цьому товаристві, чітко можемо ідентифікувати носія зла і прокляття для України – це Росія. Тоді, що нам робити як українським християнам на довшу мету? Переконаний, що відповідь дана в Magna Carta Libertatum «Обнови». Нам треба строго відмежовуватися від всякого зла, його ідентифікувати, його не допускати до своєї духовної домівки, а якщо воно підійшло до нас – безжалісно його нищити. При тому нам конечно вимолювати в Бога зняття прокляття із російського народу, щоб Божа благодать могла його осіяти й він міг стати нашим співрозмовником в пошуку добросусідського всебічного спілкування. Ми хочемо мати мудрого, мирного, щасливого сусіда. Ми хочемо сприяти післанництву, яке він отримав від Бога і про це всім наголошувати. Але при цьому, ми хочемо зняти, раз і на завжди, проблему, яка вздовж історії проявлялася, що цей сусід не шанував меж нашої індивідуальності, крав і брехав.

Третій ідеологічний наголос, який вважаю актуальним, і якого диктує Майдан та Російсько-Українська війна, – щоб «“Обнова” у своїй апостольській діяльності дотримувалася свого рідного стилю». Такий запис знаходимо в Ідейних основах № 2.

Зараз українському суспільству й державі потрібні оригінальні, креативні підходи до життя, в яких чесність показувалася як модний і невід’ємний елемент. Особливо це стосується популярних професій і молодих генерацій, цих, які незадовго переберуть владу в Україні. Потрібно, щоб вони показали на конкретних прикладах, в доступних житейських історіях, що можна протиставлятися системі зла і творити систему добра. Для того потрібно виробляти в собі добрий міцний стержень, постійно вправлятися в добрих ділах і отримувати перемоги над своїм характером, збирати друзів, які так само думають і роблять як ти і, які готові тебе захищати та підтримувати, навіть якщо б ти вилетів із якогось товариства нечестивців як біла ворона.

В розділі Місії це завдання так з’ясоване: «покликані до свідчення Христа…, духовно оновлювати себе та життя спільноти, постійно шукаючи і використовувати відповідні засоби для такого свідчення».Ця остання вимога – це не тільки особиста боротьба і укріплення Майдану свого серця, це «внесок світла Христової істини в усі ділянки особистого, родинного і суспільного життя» так,«щоб у цей спосіб створити основи для нового українського християнського суспільства» (Основна мета і завдання 5). Таким чином відбувається входження в громаду дозрілих християн, які «усвідомили своє зобов’язання сформувати ідентичність своєї Помісної Церкви, пізнати істоту церковної вселенськості», як це написано в Основній меті і завданні 8.

Дорогі друзі, ось три ідеологічні засади на наступний рік. Їх набагато більше можна знайти, але треба починати від найтерміновішого. Для прикладу інших принципів членів «Обнови»: бути добрим спеціалістом, постійно поглиблювати знання Київської Церкви, визначити риси ідентичності УГКЦ з її духовною спадщиною неподіленої Київської Церкви, єднати приватне і суспільне, Помісне і Вселенське, приймати в члени православних і римо-католиків, вивчити напам’ять «Суспільний дороговказ віруючого».

Magna Carta Libertatum «Обнови» є дуже гарним документом для великого товариства. Її треба студіювати, нею жити, і високі ідеали стануть щоденною реальністю, для всіх нас, коли будемо «діяти в одному тілі Церкви» і «постійно жити в Божій благодаті» (Організаційна будова 2).

Нехай таке усвідомлення всякої єдності, особистої, церковної, загально людської приходить до нас через Благодать! Тоді ми і Церква – будемо одне тіло, не через творення структур і нав’язування контактів – але через Благодать! Цього всім нам бажаю!

---

[1]Тут мають бути лапки! Вони в офіційному примірнику «Основних Принципів Товариств “Обнова”»

відсутні.

Гармонія серця з розумом

Щастя людини визначається не особисто людиною, але у людській спільноті

Покровителі дня 31 липня 2014 року

Мч. Якинт

Мч. Еміліян

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/7/31

Боже слово

Перше послання апостола Павла до Коринтян 10:28-11:7

28  Але як хтось вам скаже: «Це було жертвоване ідолам!» - не їжте з-за того, хто попередив вас і сумління; 29  сумління ж, кажу, не свого, а іншого. Чому бо моя свобода мала б судитись іншого сумлінням? 30  Як я щось споживаю з подякою, чому б мене ганити за те, за що я дякую? 31  Чи ви, отже, їсте, чи п'єте, чи щонебудь робите, усе робіть на славу Божу! 32  Не будьте причиною спокуси ні для юдеїв, ні для поган, ні для Божої Церкви. 33  Отак і я сам намагаюся догодити всім у всьому, не шукаючи для себе користи, лише для багатьох, щоб спаслися. 1  Будьте моїми послідовниками, як і я - Христа. 2  Радію, що ви про мене згадуєте в усьому і тримаєте передання так, як я передав вам. 3  Хочу, щоб ви знали, що кожному чоловікові голова є Христос, а голова жінці - чоловік, а голова Христові - Бог. 4  Кожний чоловік, що молиться чи пророкує з покритою головою, соромить свою голову. 5  А кожна жінка, що молиться чи пророкує з непокритою головою, соромить свою голову, бо це те саме, якби була обголена. 6  Бо коли жінка не покривається, нехай обстрижеться. А коли сором жінці стригтися чи голитися, нехай покривається. 7  Чоловікові не слід покривати голову, він бо образ і слава Божа, жінка ж - слава чоловіка;

Євангелія від Матея 16:24-28

24  Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. 25  Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде. 26  Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу? 27  Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами. 28  Істинно кажу вам: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у своєму Царстві.”

http://dyvensvit.org/bible-quote/1%20%D0%9A%D1%80%2010:28-11:7,%20%D0%9C%D1%82%2016:24-28

Коментар до слова

Діяти на славу Божу – це бути суспільно відповідальними. Навіть від доброї справи, яку хтось може не зрозуміти, іноді треба відмовитися. З християнством так само, як з ліками – їх потрібно давати при потребі і в належній кількості – не за мало і не забагато. Це важливо щодо посту, із звичаями, із доброчинністю, із молитвою… Важливо діяти серцем і розумом. Спасіння і щастя людини визначається не особисто людиною, але у людській спільноті – родині, Церкві, суспільстві, колективі, державі; і важливо є знаходити золоту середину між своєю особистістю і переконанням а сприйняттям спільноти. Бо немає користі для людини здобувати вершин, а втратити свого ближнього. Людська душа сотворена одночасно для себе, для спільноти і для Бога, і лише гармонія цих цілей зробить людину з такою душею щасливою. Вона тоді доторкається вічності вже тут на землі, і тим самим стає сонцем для своїх ближніх!

Зображення

https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUaWmkLTtToxiOReYg22HDzA2jhRKdYyjlRTsFjpMO3I5tawzt1ZZcKIfegiXoLCIXXLT_F1e4hl1g-qMGoLNf2gTdwbTIPy0SIlkDPKDUtWFBuWPmqDC8lc8sif_w63lRugTCF-ZwdsTe/s320/%D0%BF%D1%82%D0%B0%D1%88%D0%BA%D0%B8.PNG

Чаша благословення чи прокляття?

Щоб розрізнити добру жертву від поганої треба визначати кому поставлений жертовник – Богові чи ідолові!

Покровитель дня 30 липня 2014 року

Влкмчц. Марина

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/7/30

Боже слово

Перше послання апостола Павла до Коринтян 10:12-22

12  Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. 13  Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести. 14  Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства. 15  Я вам говорю як розумним: судіть ви самі, що кажу. 16  Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла? 17  Тому, що один хліб, - нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі.18  Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? 19  Що хочу цим сказати? Невже ідольська жертва є чимось? Або ідол є чимсь? 20  Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. 21  Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. 22  Чи будемо ж ми гнівити Господа? Чи ми - міцніші від нього?

Євангелія від Матея 16:20-24

20  Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він – Христос. 21  З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22  Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!” 23  Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.” 24  Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною.

http://dyvensvit.org/bible-quote/1%20%D0%9A%D1%80%2010:12-22,%20%D0%9C%D1%82%2016:20-24

Коментар до слова

Людина повинна приносити зусилля для того, щоб здобути добрі принципи життя, щоб стати особистістю. Буває, що матеріальний скарб дістається людині без зусилля, але для того, щоб його належно втримати вже треба думати.  Зусилля є інтегрально частиною людського життя.  Зусилля – це є жертва.

Є жертва не тільки для добра, але й для зла. Для цього, щоб щось вкрасти, когось обманути, комусь зашкодити, його очорнити потрібне теж зусилля. Для того, щоб не простити й гніватися, ненавидіти треба жертвувати власним спокоєм і внутрішнім миром.

Це значить, що коли ми приносимо жертву, ми повинні знати: чи вона на добро чи на зло!? Щоб розрізнити добру жертву від поганої треба визначати кому поставлений жертовник – Богові чи ідолові! Бо не можна бути учасником двох столів, не можна двом панам служити.

Отже питання, яке ми собі нині ставимо: з якої чаші ми п’ємо кров і їмо хліб? Це може бути з чаші благословення чи з чаші прокляття! Будьмо того свідомі, що всі люди спілкуються, всі причащаються, але одні є «спільниками бісів», а другі «учасниками столу Господнього».

До якої когорти належимо ми? Куди линуть наші думки? З ким ми ідентифікуємося? Важкі й важні запитання! Просімо Ісуса Христа, щоб ми їли й пили з Його чаші, щоб наші жертви зливалися з Його жертвою, щоб наш хліб завжди Ним освячувався. Амінь!

Зображення

https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEifWQXe5zPmAFg957A1RV4mQTBZ00yqMrHHLFWdJ_Xx0B7SWfx5JsGTFSpwhyOEHimWZHsmH1TvhnpRN1k8XEawbYCBgwPh_ku043ttSTTeCnVAzvT5TbxUnBvMpA8YFE_KLCsiW20rTjg/s1600/fantastic-four-cartoon.png

http://www.papale-papale.it/2012/dicembre/10/images/creazione_10.jpg

Самоконтроль сприяє успіхові!

«Коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав».

Покровителі дня 29 липня 2014 року

Свщмч. Антиноген і десять учнів його

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/7/29

Боже слово

Перше послання апостола Павла до Коринтян 10:5-12

5  Одначе, багато з них були не боговгодні, тому вони й полягли в пустині. 6  А сталося це, щоб нам бути прикладом, щоб ми лихого не пожадали, як вони пожадали. 7  Та й ідолопоклонниками не ставайте, як деякі з них, як написано: «Народ сів їсти й пити, а потім устали забавлятись». 8  Ані не чинім розпусти, як деякі з них чинили, і полягло їх за один день двадцять три тисячі. 9  Ані не спокушаймо Господа, як деякі з них спокушали, то й від гадюк загинули. 10  Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, то й від губителя загинули. 11  Та все це сталося з ними як приклад; написано ж на науку нам, що дійшли до повноти віків. 12  Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав.

Євангелія від Матея 16:6-12

6  Ісус сказав їм: “Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської.” 7  Вони ж перемовлялись між собою і говорили: “Бо ми не взяли хліба.” 8  Помітив це Ісус і каже: “Чого перемовляєтесь між: собою, маловіри, – тому, що не взяли хліба? 9  І досі не збагнули? Чи ж ви не пам'ятаєте п'ятьох хлібів для п'ятьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали? 10  Ані тих сімох хлібів для чотирьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали? 11  Тож як же не розумієте, що я не про хліб вам говорив, коли казав: Бережіться закваски фарисейської і садукейської?” 12  Тоді ті зрозуміли, що він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки.

http://dyvensvit.org/bible-quote/1%20%D0%9A%D1%80%2010:5-12,%20%D0%9C%D1%82%2016:6-12

Коментар до слова

Завжди і в усьому потрібно мати самоконтроль своєї особистості, власну дисципліну. Християни першими повинні про це пам’ятати, бо Святе Письмо подає багато прикладів невдачі ізраїльтян, зокрема в пустелі. Про які спокуси йде мова? Павло згадує їх чотири: ідолопоклонство – це прив’язання до грошей, влади, слави…; розпуста – це бенкети, розкоші, розбещення…; спокушення – це ексклюзив на правду, дезінформація…; нарікання – це критиканство, багатослів’я… Важливо про це згадувати, щоб мати здоровий страх своєї немочі, пов'язаний із твердим довір’ям до Бога. Слова «коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав» дуже повчальні. Тільки повна довіра до Бога, Ісуса Христа, може бути основою для несення добра серед людей – своїх і чужих, і це незалежно від підготовки, чи засобів. Потрібно захотіти і зробити, бо доброчинство завжди легітимне, незалежно від обставин і вірувань!

Зображення

http://www.notemodenesi.it/wp-content/uploads/2014/07/cover_profilo_donna.jpg

Святий Володимир - революціонер

Лише тоді запанує Господній мир, якщо кожний християнин усвідомить собі, що мир і меч, віра і прогнання зла, є завжди двома сторонами дорогоцінної монети щасливих людей і народів.

Покровителі дня 28 липня 2014 року

Св. рівноап., вел. князь Володимир, у хрещенні Василій

мчч. Кирил і Юліта

http://ecumenicalcalendar.org.ua/2014/7/28

Боже слово

Перше послання апостола Павла до Коринтян9:13-18

13  Хіба не знаєте, що ті, які коло святого працюють, їдять із святого, і ті, які служать жертовникові, мають частку з жертовника? 14  Так само й Господь звелів тим, що проповідують Євангелію, з Євангелії жити. 15  Та я нічого не користав з того і не пишу на те, щоб так було зо мною. Волію бо радше вмерти, ніж щоб хтось знівечив оту славу мою. 16  Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо це мій обов'язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії. 17  Коли б я робив це власновільно, я мав би нагороду; якже ж це не з власної волі, то я виконую доручену роботу. 18  Яка ж тоді для мене нагорода? - Та, що, проповідуючи Євангелію, я її викладаю даром, щоб не користуватися правом, яке з Євангелії маю.

Євангелія від Матея 16:1-6

1  І приступили фарисеї та садукеї і, спокушаючи його, просили, щоб показав їм знак з неба. 2  А він у відповідь сказав їм: “Як настане вечір, ви кажете: Буде гарна погода, бо червоне небо; 3  а вранці: сьогодні буде негода, бо небо щось червонясто похмуре. То вигляд неба ви вмієте розпізнавати, а знаків часу ви не здатні розпізнавати? 4  Рід лукавий і перелюбний шукає знаку, але знаку йому не дасться, хіба що знак Йони.” І покинув їх і пішов звідти. 5  Коли перепливли учні на той бік, забули взяти хліба. 6  Ісус сказав їм: “Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської.”

http://dyvensvit.org/bible-quote/%D0%93%D0%BB%201:11-19,%20%D0%99%D0%BE%2010:1-9,%201%20%D0%9A%D1%80%209:13-18,%20%D0%9C%D1%82%2016:1-6

Коментар до слова

https://soundcloud.com/dymyd-mychajlo/280714a

Коли ми відзначаємо день святих рівноапостольних князів Володимира і Ольги, ми бачимо перед собою будівничих християнського державного суспільства. Це для нас нині важливо в Україні. Так, вони є ініціаторами християнства в нашій столиці, але їм не було легко це здійснити. Були потрібні два основні компоненти: віра в Бога і силу виганяти бісів.

Володимир і Ольга повірили, що Ісус Христос є Бог. Бог сотворив кожну людину і народи для вічності, а це значить для щасливого господарювання на землі і для спілкування з Богом на небесах. Для цього дав Він дві основні заповіді любові і десять Божих заповідей. Згідно такої своєї віри Володимир привів свій народ  до Христа.

Але цього було замало. Оскільки тьма поганства панувала над Київською Руссю, Володимир почав нещадну боротьбу проти зла, проти подвійних стандартів. Він нищив всі пам’ятки і всі організації, які представляли злу силу, ворога кожного народу і людства – Сатану.

Нині в Україні йде війна добра проти зла. Нині особливо потрібні нашій Батьківщині революціонери як Ольга і Володимир. Такі люди, які мають сильну віру в християнського Бога, її дотримуються і згідно неї діють. Це неодмінно приведе до відновлення самої особи та її суспільства.

Нині потрібні такі люди, бо зло стало явним і треба виганяти Сатану із проклятих зрадників українців і загарбників росіян. Треба це робити відважно й безпардонно, як це робив Ісус Христос для того, щоб віра й надія людини могли свобідно розвиватися і сприяти тому, щоб кожний бачив в другому ближнього господаря своєї землі, дарованої йому Богом.

Лише тоді запанує Господній мир, якщо кожний християнин усвідомить собі, що мир і меч, віра і прогнання зла, є завжди двома сторонами дорогоцінної монети щасливих людей і народів.

Просімо святих Володимира і Ольги жити таким християнським революційним духом, який їх провадив і зробив їх батьками нашої віри в Бога, Отця, Сина і Святого Духа. Амінь.